МЕТОДИЧНА РОБОТА

                          План роботи МО вчителів суспільно- гуманітарних предметів

І засідання 

03 вересня 2019р

№ з/п	Зміст роботи	Виконавці
1 2 3 4 5 6 7	Підсумки роботи МО за минулий рік та затвердження плану роботи на 2019-2020 н. р. Опрацювання методичних рекомендацій та оновлених програм щодо викладання предметів суспільно-гуманітарного спрямування у 2019-2020 н. р. Аналіз результатів ЗНО з історії. Підготовка та проведення  шкільних олімпіад. Ефективне проведення предметних тижнів та відзначення історичних подій. Особливості викладання курсу «Громадянська освіта» Ознайомлення з публікаціями у фахових електронних та друкованих виданнях.	Бондар О. В. Члени МО Бондар О. В. Члени МО Бондар О. В. Совгуть Л. Й. Члени МО

ІІ засідання 

 22 листопада 2019р

№ з/п	Зміст роботи	Виконавці
1 2 3 4 5 6	Обговорення планів самоосвітньої роботи вчителів. Формування навичок самостійної продуктивної діяльності при проведенні практичних робіт на уроках історії та правознавства. Особливості викладання історії в 11 класі. Участь школярів в онлайн- олімпіадах. Підготовка учнів до ІІ етапу олімпіад. Ознайомлення з публікаціями у фахових електронних та друкованих виданнях.	Члени МО Совгуть Л. Й. Бондар О. В. Члени МО Члени МО Члени МО

ІІІ засідання 

 14 лютого 2020р

№ з/п	Зміст роботи	Виконавці
1 2 3 4 5	Формування в учнів життєвих компетенцій на уроках суспільно-гуманітарного спрямування. Аналіз результатів районного етапу предметних олімпіад. Підготовка учнів 11 класу до ЗНО. Національно-патріотичне виховання на уроках історії. Ознайомлення з новинками літератури.	Усата М. О. Бондар О. В. Бондар О. В. Бондар О. В. Члени МО

ІV засідання 

 22 травня 2020р

№ з/п	Зміст роботи	Виконавці
1 2 3 4 5	Засідання круглого столу «Використання технологій креативної освіти для формування та розвитку інноваційної особистості». Творчість школяра – результат професійної майстерності вчителя. Робота з обдарованими дітьми Участь вчителів у вебінарах. Підведення підсумків роботи МО за навчальний рік. Вироблення рекомендацій щодо подальшої роботи вчителів.	Грушевська Р.І. Совгуть Л. Й. Бондар О. В. Бондар О. В. Бондар О. В.

Форми і методи роботи з обдарованими дітьми

Не викликає сумніву, що правильно встановленими, цілими, міцними, безпечними сходами можна кого завгодно вивести на будь-яку висоту.

                                                                                Я.Коменський

Генії не падають з неба, вони повинні мати можливість отримати освіту й мати умови для розвитку. 
                                                                                                                    А.Бебель 

    Центром концепції розвитку навчальних закладів нового типу є творча особистість, індивідуальна робота з обдарованими дітьми, які відрізняються, насамперед, підвищеним рівнем розумового розвитку. Вони різко виділяються в середовищі ровесників високим інтелектом, що є наслідком як природних задатків, так і сприятливих умов виховання. Завдяки певним особливостям поведінки, вмінню абстрагувати, ставити цікаві запитання, робити висновки, обдаровані діти привертають до себе увагу.

Обдарованість - явище багатогранне і складне. Описати всі можливі шляхи його виявлення і розвитку не легко. Розповсюджена думка, що творчі здібності властиві будь-якій дитині, треба лише зуміти розкрити їх і розвинути. Це, безумовно, так. Таланти існують від великих і яскравих до скромних і малопомітних. І суть роботи з обдарованими дітьми полягає в тому, що в конкретних умовах масової школи за допомогою конкретних матеріалів: програм, ознак пізнавальної діяльності учнів, прийомів, методик навчання виявляються елементи інтелектуальної, академічної і творчості обдарованості в шкільному навчальному процесі в повсякденній педагогічній діяльності.
   Обдаровані діти – майбутній цвіт нації, інтелектуальна еліта, гордість і честь України, її світовий авторитет, а тому перед кожним педагогічним колективом стоїть завдання спрямоване на забезпечення формування інтелектуального потенціалу нації шляхом створення оптимальних умов для всебічно обдарованої молоді . 

Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аполітичної, розвиваючої, творчої діяльності. Вона під силу висококваліфікованим, небайдужим до свого предмета вчителям.

Обдаровані  діти дуже активні, прагнуть працювати більше за інших та самостійно (з літературою, довідковим матеріалом, у бібліотеці). Вони наполегливо слідують поставленим перед собою цілям, все хочуть знати більш детально і потребують додаткової інформації. Обдаровані діти хочуть учитися та досягають успіхів. Навчання доставляє їм задоволення.

Вони вміють критично оцінювати оточуючу дійсність та прагнуть проникнути в сутність явищ; задають безліч питань і зацікавлені в стверджувальній відповіді на них.

Урок є особливо цікавим для них тоді, коли використовується проблемний метод. Порівняно зі своїми однолітками обдаровані учні краще вміють розкривати відношення між явищами та сутністю, індуктивно та дедуктивно мислити, маніпулювати логічними операціями, систематизувати, класифікувати. Більшість із них ставить завдання, виконання яких потребує багато часу, а також мають розвинене почуття справедливості.

Отже, обдарованим дітям властиві:

      ·         інтерес до розумової діяльності;

·                     компетентність, не властива віку;

·                     пошук причин явищ, які спостерігаються;

·                     прагнення відкривати та досліджувати нове;

·                     різнобічні інтереси та потреба в різнобічній інформації;

      ·         ґрунтовні знання;

      ·         добра пам‘ять;

·                     багата фантазія, уява, винахідливість;

·                     схильність до ігор, які вимагають сконцентрованої уваги, та тих, які мають складні правила;

·                     уміння самостійно грати та працювати;

·                     хороше володіння мовою;

·                     великий словниковий запас, не властивий даному вікові;

·                     терплячість у навчанні, захопленнях;

·                     готовність взяти участь у додаткових заходах, які підвищують інтерес до навчання (конкурси, олімпіади);

·                     читання книжок, вивчення друкованих матеріалів;

·                     глибокий інтерес до наукової літератури;

·                     політичні та світоглядні інтереси;

·                     колекціонування, проведення експериментів у домашніх умовах;

·                     почуття гумору;

·                     підвищене почуття відповідальності, ретельне виконання прийнятих доручень;

      ·         велика працездатність та прагнення працювати якнайбільше.

     Програма навчання для обдарованих дітей повинна відповідати їх специфічним потребам та можливостям, а також цілям, які висуваються до навчання цієї категорії учнів. Цим і визначається перелік вимог до побудови програм навчання для обдарованих дітей.

Програми для обдарованих дітей повинні:

      ·         Надавати можливість для поглибленого вивчення тем, які обирають учні;

·                     Забезпечувати самостійність у навчанні, тобто навчання, яке керується самою дитиною;

·                     Розвивати методи та навички дослідницької роботи;

·                     Розвивати творче, критичне та абстрактно-логічне мислення;

·                     Заохочувати та стимулювати висування нових ідей, які руйнують звичні стереотипи та загальноприйняті погляди;

·                     Сприяти розвитку самопізнання та саморозуміння, усвідомленню своєрідності власних здібностей та розумінню індивідуальних особливостей інших людей;

·         Вчити дітей оцінювати результати роботи за допомогою різноманітних критеріїв, заохочувати оцінювання роботи самими учнями.

Отже, можна сформулювати такі важливі принципи організації змісту навчання для обдарованих школярів:

1.      Гнучкі змістові “рамки”, які забезпечують можливість включення для вивчення тих чи інших тематичних розділів.

2.          Крупні змістові одиниці; вивчення широких (глобальних) тем та проблем.

3.          Міждисциплінарний підхід до вивчення змісту.

4.          Інтеграція тем та проблем для вивчення, які відносяться до однієї чи різних галузей знань, шляхом встановлення внутрішніх взаємозв‘язків змістового характеру.

5.          Принцип насиченості змісту навчання.

               6.      Проблемний характер вивчення змісту чи вивчення відкритих тем та проблем.

Формами роботи з обдарованими дітьми  можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має доповнюватись науковими відомостями, які можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації.

Серед методів навчання обдарованих учнів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання повинні мати творчий, диференційований характер.

Вищеперелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в уроці, доповнюються системою позакласної та позашкільної роботи: виконання учнем позанавчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідування гуртка або участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, правознавства.).

Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в олімпіадах, конкурсах. Вчителі повинні послідовно стежити за розвитком інтересів і нахилів учнів, допомагати їм в обранні профілю позашкільних занять.

        В основу роботи з обдарованими дітьми покладено принципи:
- орієнтація на вищі кінцеві результати;

-  безперервна передача знань( навчатися й навчати інших необхідно стільки, скільки потребує досконале володіння темою);

-  співпраця й товариська взаємодопомога;

-  різноманітність завдань;

-  навчання за здібностями; 
Виконання програми здійснюється за такими напрямами: 
-  науково- методичне забезпечення роботи з обдарованими учнями;

-  виявлення та відбір обдарованих дітей;

-  навчання , виховання та розвиток обдарованих дітей;

-  стимулювання та заохочення навчальної й позакласної діяльності учнів; 

Виділяють такі групи обдарованих дітей:
  - діти з високими показниками інтелекту;

-  діти з високим рівнем творчих здібностей;

-  діти, які досягли успіхів у будь-яких галузях ( музика, спорт, окремі предмети тощо);

-  діти, які добре навчаються;

Така класифікація дає змогу створити банк даних, які використовуються для подальшого планування роботи з дітьми. 

       У роботі з обдарованими дітьми вчителі  використовують такі форми навчання: індивідуальні, фронтальні, групові. Фронтальні заняття – дискусії, семінари, організаційно-діяльнісні ігри, рольові ігри. Групові заняття – парні, постійні групи із зміною функцій їх учасників, груповий поділ класу з однаковим завданням, з різним завданням. Із загальним звітом кожної групи перед усім класом. Особливою популярністю серед обдарованих дітей користуються дискусійні форми (симпозіуми, дебати, "круглі столи”, невеликі сесії, ділові бесіди типу інтерв’ю, шкільні лекції, семінарські заняття). Серед засобів навчання важливе місце займає дидактичний матеріал, який учитель використовує для залучення учнів до роботи з книжкою, іншими джерелами знань, для організації самостійних робіт на уроці та вдома, а також для оперативного контролю за засвоєнням знань. Ефективність проведення самостійної роботи учнів залежить від дотримування багатьох умов: посильності завдання; інструктажу вчителя про порядок виконання завдань, визначення необхідного часу для окремого етапу на самостійну роботу, відповідність відведеного часу щодо обсягу та ступеня складності завдань; диференційований підбір завдань з вищою складністю для здібних учнів, які цікавляться певною дисципліною значно глибше; чіткої організації навчальної діяльності (щоб кожен учень виконував завдання самостійно); диференційованої допомоги учням у виконанні завдання (але без підказування та опіки); підготовки вчителем списку додаткової науково-популярної літератури для виконання індивідуальних складніших завдань; підбору таких завдань, які при самостійній роботі з підручником, довідковою літературою, вимагають від учнів осмисленого перетворення тексту даного параграфа; письмово-графічного оформлення результатів самостійної роботи; завершення результатів самостійної роботи самоконтролем і контролем з боку вчителя, поєднання індивідуальної, групової і загально класної форм організації навчальної діяльності.
Олімпіада - це позакласна форма навчання. Для вчителя історії та правознавства підготовка до олімпіад є благодатним полем експериментальної діяльності. Всі творчі знахідки, методичні наробки можуть бути впроваджені в педагогічну практику й принести вагомі результати.

Свою роботу вчителі планують у чотири етапи:

1. виявлення обдарованих учнів;
2. створення умов для розкриття їх потенційних можливостей на уроках історії та правознавства;
3. навчання в рамках гуртка, факультативу або спецкурсу;
4. індивідуальна підготовка. 

Вчителі виявляють здібності до вивчення історії в 5 му класі а правознавства в 9-10 класах. З цією метою проводиться анкетування, тестування, бесіди з дітьми. На початковій стадії роботи необхідно сприяти розвитку в школярів інтересу до історичної науки та правознавства - пропонувати для читання цікаву науково-популярну літературу, дозволяти проводити самим прості дослідження підготовка різних есе, рефератів.
Велика увага приділяється другому етапу – поурочній роботі. Зазвичай такі учні вже засвоїли шкільну програму свого класу. Тому доцільним вважаю пропонувати їм індивідуальну програму,  дослідження.  Результативним виявилося включення таких дітей у роботу класу в ролі консультантів на семінарах і заліках, дослідників при вивченні нового матеріалу, при підготовці додаткового матеріалу. Це дозволяє залишити учня в полі зору свого класу, сприяє його подальшому розвитку, систематизує знання, зміцнює його авторитет серед однолітків, привчає до самостійності й відповідальності.
На третьому етапі, який може тривати до року, проводиться індивідуальна оцінка творчого потенціалу і психологічних особливостей кожної дитини. Якщо за цей час виявляється учень з оригінальним мисленням, великим обсягом знань – починається четвертий етап. Якщо школярі показують, що хотіли б продовжувати поглиблювати свої знання по історії та з правознавства, а головне, бажають брати участь в олімпіадах, необхідно починати з ними активну позаурочну роботу.

Кожна дитина має до чогось певні здібності. Наше завдання - відшукати найменші пагінці таланту, розвивати їх. Адже в майбутньому трудовому житті стануть у пригоді міцна пам'ять, гостре око, гарний смак, образне мислення. На уроці важливо використовувати проблемні завдання, що викликають дискусію, спонукають до роздумів, пошуків певних висновків. «Роби, як ми, роби краще нас!» - ось девіз уроків із використанням технології критичного мислення. Створення ситуації успіху, віра в дитину та врахування її індивідуального стилю діяльності найпродуктивніше впливає на мотивацію навчальної діяльності учнів, які згодом діють за сценарієм «переможця». А саме: «Я сьогодні кращим, ніж учора!» Лише таким чином можна забезпечити умови для повноцінного розвитку особистості, формування в неї творчого критичного мислення.

                                                                    ВІДДІЛ ОСВІТИ ТА ВИХОВАННЯ РДА

                      ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

                ВЕЛИКОЖОЛУДСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І –ІІІ СТУПЕНІВ

                          ФОРМУВАННЯ

         ПРОСТОРОВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ

                    НА УРОКАХ ІСТОРІЇ    

                                                               2011 р.

Підготувала: вчитель історії Великожолудської ЗОШ І-ІІІ ступенів 

                          Бондар Ольга Володимирівна

Рецензент: заступник директора з навчально-виховної роботи Грушевська Р. І.

      У посібнику вміщено матеріали які можна використати під час проведення уроків історії, як методичні рекомендації. Матеріал орієнтований не тільки на теоретичну допомогу вчителю, а й на розвиток творчого потенціалу особистості шкільного педагога, формування теоретичної та практичної реалізації технологічного підходу в освіті.

      Для вчителів суспільних дисциплін, а також тих, хто зацікавлений сучасними шкільними технологіями.

Верстка:  Бондар О.В.

Комп'ютерний набір:  Бондар О. В.

Рекомендовано до друку шкільною методичною радою (протокол №3 від 12.01.2011 р.)

          Не вміти добре виражати

 свої думки – недолік; але не мати

 самостійних думок – набагато більший; самостійні ж думки випливають лише із самостійно набутих знань.

                                                  К. Ушинський

Просторова компетенція учнів

       Історія суспільства розвивається не тільки у часі, але й  у просторі, тобто на визначеній частині земної поверхні серед певних природних умов. Таким чином, географічне середовище є однією із постійних необхідних умов, які прискорюють або уповільнюють розвиток суспільства. Вивчення історичного процесу не може відбуватися без вивчення простору, в якому він здійснюється. Історична карта – це графічне, умовне, побудоване на географічній основі відображення історичної події або історичного періоду в просторі. Вона є важливим посібником під час вивчення історії.

      Що може дати історична карта вчителю та учню на уроці історії?  Чому та як може навчити учитель учня з її допомогою?

      Карта дає просторове розміщення історичних подій, локалізує їх, конкретизує в умовній формі уявлення про місце, де відбулася історична подія. Вона наочно відтворює географічне середовище та історичні обставини, за яких сталися події. Карта може бути джерелом пізнання нових історичних матеріалів. Нарешті, окрім об’єкта пізнання, вона може служити засобом розвитку розумових здібностей учнів.

      Історична карта має свою специфіку щодо географічної. Її зміст визначається тими цілями, які постають під час вивчення історії. На історичній карті, окрім основних фізико-геогрефічних даних, позначаються міста розселення народів, кордони держави, їх частини, населення пункти та міста, із якими пов'язані історичні події, які вивчаються, хід воєнних дій, економічні дані. Особливістю історичної карти є те, що вона дає відображення подій у часі, у динаміці.  Історична карта має,окрім знаків та символів географічної карти, ще й  свої умовні означення.

Звідти випливає задача навчити учнів читати карту як читають історичну книгу, тобто розкрити їм її специфічну мову. Розв'язання цієї задачі дозволяє учням побачити живу історичну дійсність, яка відбувається в конкретному географічному середовищі. Читання карти має бути свідомим, органічно поєднуватися зі змістом уроку, бути пов’язаним з історичними факторами, явищами та процессами.

      У школі існує три типии  історичних карт:  загальні або основні,  оглядові та тематичні (різновидом яких є схематичні карти):

- загальні, або основні,карти відтворюють історичні країни або групи країн, положення і стан на певному етапі історичного розвитку;

- оглядові – відтворюють історичні події у вигляді послідовних моментів;

- тематичні – присвячені окремим подіям, питанням або сторонам історичного явища і мають лише символіку, яка стосується даної теми;

- схематичним картам притаманне мінімальне навантаження.

      Розкриваючи історичне явище у просторі, доводиться застосовувати ще плани і схеми. Останні  передають просторові дані у великому масштабі. Часто сама складаю на дошці схематичні плани або картосхеми. Допомагають вивченню історії «врізки», які є на історичних картах. Вони розкривають якесь одне питання, історичне явище або факт. «Врізки» є невеликими тематичними картами.

Окрім стінних історичних карт, можна використовувати карти в підручниках і атласах. Для прикладу розглянемо декілька історичних карт, щоб краще уявити собі їхні переваги та недоліки.

      Так, у 6-му класі учні працюють із картою «Давній Схід, Передня Азія та Єгипет». Карта перевантажена. Вона має в дуже чіткій формі всі необхідні відомості з політичної історії, демонструє деякі економічні відомості, містить географічні дані, які дозволяють показати фізико-географічні особливості країн, що вивчаються. Ця карта вигідно відрізняється від карт у підручнику, які є менш докладними. Зайві відомості не заважають знайти необхідні дані, а конкретизують наведені умови.

      Разом із вдалими картами трапляються і такі, з  якими працювати в школі дуже важко. Це «Воєнні дії в Європі та Північній Африці 1.09.1939 – 18.11.1942», «Загальний хід  Другої світової війни 1.09.1939 – 2.09.1945». Дрібний  масштаб заважає учням зрозуміти умовні позначення на карті. «Читати» цю карту можна лише зблизька.

      Бажано мати більше тематичних карт, доступних для самостійного опрацювання учнями. У навчальній програмі для 5-го классу серед основних умінь і навичок було передбачено основи «читання» історичних карт. У результаті учні, по-перше, отримали уявлення, що географічні та історичні карти зображують місцевість у певній проекції та визначеному масштабі. Вони зрозуміли, що карта дає зображення місцевості та горизонтальній площині, в умовному вигляді, начебто дивишся на неї згори. По-друге,учні ознайомились з численними умовними позначками на карті: морів,річок,гір,рельєфів місцевості. Вони навчились визначати кордон держави, показувати населені пункти. По-третє, вони зрозуміли різницю між географічними та історичними картами. По-четверте, учні навчилися звертатися та використовувати таблицю умовних позначень. Таким чином,у 5-му класі закладаються основи «читання» історичних карт.

      Задача вчителя історії – поглибити та закріпити набуті навички «читання» історичних карт та  розвивати в учнів вміння тлумачити карту шляхом читання її умовних знаків.

      «Читання» історичних карт

      Учні 6-го класу на незнайомій їм історичній карті не можуть визначити, яку частину земної поверхні вона зображує. Тому навчання «читання» історичної карти починається із ознайомлення із заголовком. Треба повісити поруч із кртою півкуль карту «Африка» (фізичні). Коли учні шляхом порівняння визначать її зміст і покажуть цю карту світу на карті півкуль, можна переходити до роботи з історичною картою Давнього Сходу. Порівнюючи її із картою       Африки, учні мають нагоду швидко переконатися, що на історичній карті зображений стик Африки, Азії та Європи. Масштаб карт великий, а стик частин світу зображений на карті Африки дуже чітко. Після цього учні порівнюють історичну карту з картою півкуль.

Цей методичний прийом застосовується мною кожного разу, коли на уроці використовується нова історична карта. Таким чином в учнів виробляються уявлення про місцезнаходження на земній кулі країн, що вивчаються.

      Роботу з картою щоразу треба починати з її заголовку. Так, у 6-му класі, нову тему «Давній Єгипет» варто розпочати з визначення, яка частина земної кулі зображена на карті «Давній Схід, Передня Азія та Єгипет». Учитель наводить назви країн, які були тут розташовані у давнину: Єгипет, Дворіччя, Фінікія, Іран, Ліван, Сирія, які відносять до країн Сходу, оскільки вони розташовані на схід від Західної Європи. Оскільки учні ознайомлюються з історією цих країн ще за часів далекого минулого, то вони дістали назву Давній Схід. Далі звертаю увагу учнів на першу частину заголовку карти, відповідно до запису на дошці. Потім кажу, що  починаємо вивчати історію Давнього Єгипту, тому на карті в другій частині назви карти вказана ця країна. Пропоную за підручником визначити: яку країну вони будуть вивчати після Єгипту. Учні називають Південне Дворіччя, я показую його на карті й повідомляю, що цю місцевість зазвичай називають Передня Азія, бо вона лежить попереду інших країн Азії (відносно Європи).

      Під час вивчення перших історичних карт учні нечітко уявляють собі розміри зображених країн. Для цього необхідно порівняти розміри країн, що вивчаються, з іншими. Наприклад, учні вивчають Давній Китай. Розміри Китаю можна показати, порівнюючи його з Індією, на тій же карті півкуль. Порівняння допоможе дати уявлення про справжні розміри цих країн.

Допомагає проводити конкретизацію розмірів країн, що вивчаються, й сама карта. Під час вивчення Німеччини часів Реформації та Селянської війни звертаю увагу учнів на розфарбування карти: Німеччина на той час складалася з 286 держав, серед яких була й така, як бургграф Рейн, який складався з одного замку і 12 підданих. У Вестфалії держава обіймала площу в середньому 50 км², що дорівнювало території Санкт-Петербургу.

Формуванню правильного уявлення про розміри країн допомагає використання методу аплікації. Під час вивчення історії Індії, обов’язково нагадую, що територія цієї країни перевищувала європейські країни разом узяті. Метод аплікації дозволяє цю думку проілюструвати наочно. Для цього заздалегідь вирізую із паперу зображення ряду європейських країн у тому ж масштабі, що і настінна карта. Потім у ході своєї розповіді прикріплюю вирізки на карту.

      Всі ці методичні прийоми допомагають не тільки ознайомитися із картою та її назвою, але й виробити в учнів правильні уявлення про розміри країн, що вивчаються. Після першого знайомства з картою учні приступають до її  «читання».

      Пропоную ще деякі особливості «читання» умовних позначень на карті. За правилами картографії території держав позначаються кольоровими ареалами або кордонами у вигляді пунктирних чи суцільних ліній. Так, наприклад, на початку теми «Давній Єгипет» зелене забарвлення цієї країни на карті читалося як долина річки Нілу, де жили єгиптяни. На уроці «Утворення Єгипетської держави» пояснюю, що територія Єгипту обмежувалася долиною річки Ніл, позначена зеленою фарбою. Тепер Нільська долина сприймалася як територія держави.

      Розповідаючи про походи єгипетських фараонів до Сирії та Палестини, показую на карті кордони завоювань фараонів, звертаючи увагу, що нові кордони Єгипту позначаються не за допомогою кольору, як то було раніше, а суцільними або переривчастими лініями різних кольорів. Порівнюючи кордони завоювань Єгипту із зображенням кордонів завоювань інших країн, учні можуть зробити висновок: зазвичай суцільною фарбою показані основні території держави, різними лініями – завойовані. Таким чином, кордонами держав можуть бути кордони ареалів або умовні позначки у вигляді суцільних або пунктирних ліній.

      На карті «Давній Схід, Індія та Китай» зростання території Китаю зображене не за допомогою ліній, як це було в Єгипті, а різнокольоровими ареалами. Ця ж карта підводить учнів до висновку, що історичні карти передають зростання або зміни в територій динаміці, в русі.

На карті «Римська імперія в І-ІІ ст.» міститься ще один спосіб позначення захоплених територій. Так, тимчасові завоювання в Галлії за імператора Августа відокремлені від територій, що залишались під владою германських племен, кольоровою лінією. Завоювання Траяна у Дворіччі позначені одним кольором, але відокремлені лінією від решти римських територій.

      Дуже важливим є уміння «читати» символи, які означають міста та інші населені пункти. Вчитель пояснює, що умовним знаком міста є одинарне або подвійне коло, іноді з крапкою посередині або кольоровим кружечком. На історичних картах не показують рівень залюдненості населеного пункту, а тільки його адміністративне або історичне значення, тож часто уживається простий пунсон або пунсон із крапкою всередині. Наприклад, на карті «Європа в ХІІ ст..» руські міста, взяті Батиєм, зображені подвійно. Рязань зображена подвійним колом, наголошуючи на її значенні. Захоплені пізніше татарами невеликі міста позначені одним кружечком, хоча серед них є і Москва. Карта, тим самим, підкреслює, що Москва була на той час другорядним містом.

      Часто на історичній карті поруч із умовним знаком території, міста стоїть хронологічна дата. Вона показує,  до якого часу належить історична подія,яка передана умовним знаком.

Також історична карта містить умовні познаки соціально-політичних подій. Так, вивчаючи військові події,звертаю увагу учнів на символ, яким позначено місце битви, причому за часів стародавньої епохи та Середньовіччя цей знак містить лук і стріли. Після появи вогнепальної зброї на карті ця позначка подається у вигляді перехрещених гармат,рушниць та ін.. ця деталь допоможе учням правильно визначати час, коли сталася подія.

      Також важливо щоб учні вміли читати на карті умовні позначки походів, зображених стрілами і лініями. Закріпляючи читання знаку «шляхи», показую на карті на прикладі походів Ксерокса, які зображені на карті стрілками суцільною або переривчастою лінією різного кольору. Потріьно пояснити учням,до якого походу належить умовний знак. По-перше, треба знайти історичний факт. Тоді можна на карті знайти початок походу, його продовження і кінець. По-друге, можна знайти похід, користуючись таблицею умовних знаків.

      Аналогічними знаками зображаються переселення народів, експедиції мандрівки. Тому доцільно пояснити, що стрілками або лініями завжди позначаються пересування людей.

Завжди звертаю увагу учнів на те, що майже всі революційні виступи трудящих починаються умовними знаками червоного кольору. Райони, охоплені повстаннями, вкриті червоними крапками. Наприклад, на карті «Європа VІІІ – ІХ ст..» в місцях битв саксів з Карлом Великим крапки розташовані нерівномірно: в місцях більшого їх скупчення боротьба була більш жорстокою.

      Вивчаючи символи історичної карти, учні швидко засвоюють систему зображень будь-яких подій і здатні самостійно їх тлумачити.

      Вивчення символів економічних явищ проводиться поступово. Так, на карті «Давній Схід, Передня Азія та Єгипет» зустрічаються перші умовні позначки, що ілюструють розвиток економіки. Це зображення  сухопутних і морських торгових шляхів, місця видобутку міді і каменю. Під час вивчення матеріалу необхідно поступово вводити їх в обіг.

Робота з історичною картою на уроці

      Щоб грамотно та швидко читати історичну карту на уроці, треба знати умовні позначення. Тому слід частіше застосовувати карту на уроках. Краще карту використовувати не на дошці, а на спеціальній підставці або на стіні. Локалізуючи історичні події, визначаю їх місце на карті. Учні мають знайти відповідні об’єкти на картах підручника або в шкільних атласах. Треба виробити в учнів звичку точно показувати зображення території країни, міста. Доцільно також заздалегідь вивішувати карти, які стосуються як матеріалу, що лише вивчатиметься, або попередніх уроків, щоб учні під час перерви підходили до карти та «читали » її.

      Під час роботи із картою вимагаю від учнів дотримуватись таких правил:

-          Території держав  точно обводити указкою;

-          Називати населені пункти, битви, походи та ін. показувати їх умовні позначки;

-          Умовні позначки гір, рік, морів фізико-географічних орієнтирів показувати так, як це зазвичай робиться на уроках географії.

      Щоразу, звертаючись до «читання» карти, пропоную учням пояснювати умовні позначки, давати пояснення подіям, визначати причинно-наслідкові зв’язки. Кожна умовна позначка дає підстави для виникнення запитань, як-от: чому саме тут сталася ця подія?

      За допомогою карти вчитель допомагає учням зрозуміти хід воєнних дій, вибір місця битви. Він розбирає, «читаючи» умовні позначки, хід соціально-політичних подій, зміни територій, хід народних повстань. Іншими словами, він пов’язує історичну карту з історичними явищами. Разом з тим умовні позначки історичної карти допомагають краще зрозуміти та узагальнити історичний матеріал.

      За допомогою карти можна не просто ілюструвати історичні події, але й з’ясовувати їх значення. Так, під час вивчення теми «Утворення Франкської держави» показую подальше зростання територій Франкської держави за послідовників Людовіка, пов'язуючи їх зростання з історичними подіями та географічними орієнтирами. Розповідаючи про походи Карла Великого, називаю їх причини і показую нові завоювання франків. Завдяки спостереженню за територіальними змінами Франкської держави учні усвідомлюютьїх причини: необхідність захоплення нових земель відповідало інтересам феодальної знаті.

      Показ змін території держав можна використати для висновків та узагальнень історичних явищ. Так, перед вивченням теми «Пунічні війни» необхідно провести відповідальну роботу з картою, щоб підвести учнів до розуміння причин цих війн. Пригадавши причини завоювання Італії, пропоную за допомогою карти «Римська республіка ІІІ-І ст. до н. е.» визначити, куди після завоювання Південної Італії мала спрямувати свої зусилля армія Риму. Потрібно зазначити,що найближчим до Італії був острів Сицилія, розташований на відстані 3 км. Від Апенінського півострова. Це була багата країна. Вона привертала увагу багатих римлян. Показую в Північній Африці Карфаген та його колонії, в тому числі й острів Сицилію. Надання цих відомостей підводить учнів до розуміння причини Першої Пунічної війни. Подальша аналітична робота з картою допоможе зрозуміти причини наступних Пунічних війн.

      Також необхідно, щоб з інформації, що подається на карті, учні навчилисьвиокремлювати лише ту, що стосується теми данного уроку. Тут доцільним може стати використання аплікацій. На карту заздалегідь накладаю аркуш кальки, на якому  видно зображення кордонів держави. За цими обрисами виготовляється форма, яка відповідає розміру площі у певний історичний час. Таких форм можна зробити декілька і різного кольору. Вони відповідатимуть розмірам країни на певному етапі її існування. Під час розповіді накладаю вирізані з кальки форми на історичну карту, що допоможе наочно простежити процесс збільшення території. Цей методичний прийом доцільно використовувати під час узагальнювального уроку.

      Історична карта містить чимало відомостей про населені пункти. Щоб учні швидше знаходили населений пункт, під час пояснення нового матеріалу слід не тільки показати на карті те або інше місто, але й пов'язати його з фізико-географічними орієнтирами та історичними відомостями. Так, Аахен – столиця імперії Карла Великого – розташувалося в долині Рейну на одному з його притоків. Слід звернути увагу учнів, що місцевість на карті, де розташоване місто Аахен, зафарбована темним тоном, що свідчить про його виникнення на старовинній території франків.

      Інший спосіб запам'ятовування розташування історичного об'єкта – показати його на карті декілька разів. До того ж показ на карті умовних позначок баталій, облог та ін. треба поєднувати з роботою над схемою тієї або іншої події.

      Візьмімо для прикладу битву при Фермопілах. Щоб показати цю битву, треба накреслити на дошці дві схеми: план бою та вертикальний розріз місцевості. На плані бою зображені гори та дорога між ними і заболоченим берегом моря. Поперек шляху позначається місце кам’яної стіни. У горах лінією зображена стежка, якою зрадник провів персів у тил греків. На другому кресленні подати розріз місцевості. Перед очима учнів постає обрив гори до щляху, сама дорога і знов обрив до заболоченого берега моря. Ця схема краще передає особливості місцевості, яка вплинула на хід бою. Читаючи учням опис бою, показую хід подій на обох схемах.

      Посилити динамічність історичних подій можна за допомогою «підйому карти», як кажуть топографи. Під «підйомом карти» вони мають на увазі її додаткове розфарбування. Наприклад, кольоровим олівцем вони підкреслюють шляхи, якими зручно просуватись військовим частинам. Також для «підйому карти» можна користуватися аплікаціями.

      Розповідаючи про похід Ганнібала на Рим, потрібно «підняти» маршрут, позначаючи його прикріпленими до карти стрілками, фігурками воїнів або слонів. Під час розповіді фігурки можна пересувати, перехід через  Альпи позначається спеціальною лінією, відпочинок військ Ганнібала в Галії – зображенням намету. Поблизу Канн знову доцільно використати зображення намету, а також позначити дату цієї битви.

      Умовний похід на карті учні сприймають майже одразу, але їх треба привчати читати його у динаміці. Так, в історичних картах міститься хронологія подій, але для показу їхньої динаміки краще прикріпити позначення дат, що ілюструють увесь перебіг подій. По-перше, учні краще запам’ятовують хід історичних подій у часі, по-друге, дата, розташована на карті, є орієнтиром динаміки подій у просторі.

      Для кращого засвоєння учнями економічного матеріалу також доцільно використовувати різноманітні аплікації. Вивчаючи історію Давнього Вавилону, зазначаю причини його розквіту. Цьому сприяло не тільки вигідне географічне розташування, але й те, що Вавилон перетворився на центр торгівлі та ремесла. Щоб зробити свою розповідь більш яскравою, використовую аплікації. На папері малюю предмети, якими уславився Вавилон: палаци, мішки із зерном, тюки папірусу, зливки металу, що виготовляються з паперу і кріпляться до карти. Продовжуючи розповідь про торгівлю Вавилону, прикріплюю на карту аплікації караванів, а на річках – човнів. Водночас можна «підняти» торгівельний шлях, простягнувши через карту шнур.

      У старших класах доцільно замість аплікацій використовувати плакати.

Самостійна робота учнів над історичною картою.

Потрібно постійно вдосконалювати засоби навчання, активізуючи пізнавальну діяльність учнів, розвиваючи у них навички самостійної роботи. Цьому значною мірою сприяє робота з картою. Значне місце для розвитку навичок читання карти посідає робота з контурними картами. Треба пам'ятати, що складні завдання по контурній карті не забезпечують  належного ефекту,бо вони забирають в учнів багато часу. На мою думку, виконання завдань на контурній карті доцільно проводити під час уроку на етапі закріплення вивченого матеріалу.

      Щоб уникнути механічного перемальовування історичної карти, треба давати таке завдання, яке передбачає вибір окремих даних. Так, наприклад,вивчаючи історію Давнього Риму в період завоювання Середземномор'я, можна запропонувати позначити на контурній карті етапи завоювань – під час Першої, Другої та Третьої пунічних війн. Території, отримані Римом на кожному з цих етапів, фарбуються у різний колір.

      Однією контурною картою можна скористатися під час вивчення декількох тем. Наприклад, на першому уроці з історії середніх віків учні позначають на контурній карті Європи кордони Римської імперії, згодом наносять межу його поділу на Східну і Західну імперії й позначають місця поселення варварів, які фарбуються в різний колір. Вивчаючи історію Схіної Римської імперії, учні знову повертаються до цієї карти: вони мають позначити новоутворенні слов’янські держави. Ця карта містить відомості різних періодів, але вона об’єднана загальною тематикою.

      На контурні карти можна наносити такі дані, які відсутні на історичній карті. Так, на карті «Давня Греція V ст. н.е.» відсутні чіткі відомості про поверхню цієї країни. Тому можна запропонувати учням за допомогою фізичної карти позначити на контурній карті головні гірські хребти, поділ Греції на Північну, Середню, Південну, а також Аттику і Спарту. На полях учні можуть записати відомості про основні заняття греків. Така карта стане для них додатковим посібником під час вивчення історії Давньої Греції в подальшому, зокрема коли опрацьовуватиметься історія греко-перських війн.

      За допомогою історичної карти можна підвести учнів до розуміння причин появи європейських міст у певних місцях. Як відомо, їх виникнення пов'язане з процессом відокремлення ремесла від сільського господарства. Розповідаючи про те, як ремісники залишали маєтки феодалів, потрібно запропонувати учням, розглянувши дві карти, визначити, куди вони вирушали. На першій карті «Європа в Х –ХІ ст.» учні аналізують розташування середньовічних міст на території Франції, роблять висновок, що всі міста були пов’язані з феодалами: міста були столицями їхніх володінь або розгортались поблизу замків. Розглядаючи другу карту «Західна Європа під час хрестових походів», ставлю питання: які нові міста виникли в цей час? Чи були ці міста столицями графств або герцогств? Покажіть міста, які виникли. Які умовні позначки на карті свідчать, що виникнення нових міст було пов'язане з розвитком торгівлі?

      Історичну карту доцільно використовувати під час повторення навчального матеріалу або при проведенні повторно-узагальнювальних уроків. Робота з картою допомагає швидко відновити в пам'яті учнів пройдений матеріал, згадати загальну картину перебігу подій. Символіка карти допомагає учням показати своє уміння «читати» та аналізувати карту. Це і буде одним із різновидів самостійної роботи. За учителем на такому уроці залишається роль здійснення контролю та підбиття підсумків.

      Вироблення в учнів уявлення про простір, в якому відбувався історичний процесс, досягається під час робот из історичною картою. Вчитель історії має сам організувати роботу із «читання» історичної карти. Лише використовуючи багатий арсенал наявних методичних прийомів, вчитель досягає того, що учні перестануть боятися карти і будуть бачити в ній надійного помічника під час вивчення курсу історії. За символами карти вони бачитимуть живу історичну дійсність.

Використання атласів-шаблонів на уроках історії

      Відповідно до Державних вимог щодо рівня загальноосвітньої підготовки учнів та критеріїв оцінювання навчальних досягнень з історії, учні повинні вміти, «читати» історичні карти, тобто показувати на карті місця основних подій, супро­воджуючи показ історичних об'єктів їх словес­ним описом, порівнювати й систематизувати да­ні історичних карт і застосовувати їх під час ха­рактеристики явищ та процесів, тощо. Саме ці вимоги дотримувалися при складанні атласів-шаблонів зі всесвітньої історії та історії України.

      Навчальна цінність атласів як джерела історич­ної інформації значною мірою залежить як від йо­го змісту, так і від компонування, що створює на­лежні умови для більш зручного використання карт і атласів загалом. Запропоновані атласи-шаблони вирізняються саме таким підходом у ком­понуванні.

      Безперечною перевагою цих видань є й те, що вперше до історичних атласів були вміщені завдан­ня. Варто наголосити, що завдання учні виконують безпосередньо в цьому ж посібнику. Запропонова­ний підхід суттєво оптимізує роботу учнів із карта­ми як під час уроків, так і вдома при виконанні до­машніх завдань. В атласах можна легко і швидко знайти потрібну інформацію.

      Одним із головних завдань засвоєння навчального  матеріалу з історії є формування у школярів навичок системного підходу й послідовності в навчанні.

      У системі завдань по роботі з історичною картою, враховано ряд важливих компонентів. Так, ураховуючи пропедевтичний характер вивчення історії в 5 класі, основну увагу приділено формуванню первинних уявлень про історичну карту та вміння працювати на контурних картах. Навчання того, як потрібно позначати на карті території та кордони держав, міста та їхні назви, напрямки військових походів, місця найважливіших подій. Частина завдань побудована із використанням історичних джерел, які формують вміння здобувати необхідну інформацію в інших джерелах інформації і потім відображати їх на карті. Крім того, за картою можна підготувати завдання творчого характеру -  ігри,  уявні подорожі із завданням скласти розпо­відь про якусь подію тогочасної доби та історич­них діячів, які були їх безпосередніми свідками, про життя, побут, звичаї народу тощо. У 6—7 кла­сах формуються подальші вміння орієнтуватися в історичному просторі та часі. Працюючи протя­гом навчального року з атласом-шаблоном, учень стає фактично автором власного атласу. Серед за­вдань є як репродуктивні, так і аналітичні: завдан­ня на аналіз змін кордонів країн, які відбувалися протягом визначеного часу на тій самій території, розподілу сфер впливу, територіальних надбань, місця створення найзначніших культурних пам’яток тощо. Уміння, якими володіють учні, дозволя­ють їм самостійно створювати схеми битв. Учні вільно використовують карту, ілюструючи свої роз­повіді про військові події, політичний, економіч­ний та культурний розвиток країн. В атласах 8, 9 класів автори надавали перевагу аналітичним за­вданням.

Атласи для 10 класу продовжують формува­ти картографічну грамотність учнів та підвищу­вати рівень їхньої загальної культури. Ці атласи допомагають вчителю й учням найбільш ефективно працювати над темою уроку, швидко засвоювати необхідні знання,забезпечити цілеспрямоване повторення й закріплення тем, що вивчаються. Самостійне використання карт дає можливість сформувати в учнів уміння працювати з джерелами інформації з урахуванням вікових особливостей десятикласників.

     

      Пізна­вальна цінність атласів-шаблонів помітно зростає завдяки наявності в них ілюстрацій. Історичні портрети, твори мистецтва, зразки архітектури, істо­ричні сюжети мають суттєве інформаційне наван­таження, унаочнюючи історичні періоди й сприя­ючи кращому засвоєнню навчального матеріалу. Наявність ілюстрацій також дає змогу вчителеві ор­ганізувати цікаві творчі роботи.

       Диференційовані за рівнями складності за­вдання призначені для опрацювання програмо­вого матеріалу та основних картографічних умінь та навичок. Вони дозволяють звернути увагу учнів на основні історичні події, зрозумі­ти їхні особливості та наслідки, допомагають створити чітке уявлення про перебіг історич­них подій та явищ.

      Зміст і структура атласів-шаблонів повністю від­повідають чинній навчальній програмі з історії, що дозволяє широко використовувати їх до будь-якого з підручників.

Просторова компетенція учнів 5 класу

Перелік карт (видання 2007 р.) відповідно до програми з історії, використовуваних

 у 5-му класі          

1. Виникнення та розквіт Київської Русі (X— ХІІ ст..)

2. Монгольська навала. Галицько-Волинське князівство (XII ст.).

3. Пам'ятки культури України (XV—XVIII ст.).   

4. Українські землі (кінець XIV—перша половина ХVІ ст.)                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             5. Українські землі (кінець XVI—перша половина XVII ст.).                                                                                                                      вина XVII ст.).                                                                                                                                                                                                                     6. Українські землі в першій половині XIX ст.                                                                                                                                              7. Українське козацтво у XVI—першій половині XVII ст.                                                                                                                   

№ з/п		Карта		Тема		Зміст роботи з картою
1		Історія як наука		Пам'ятки культу­ри України (XV— ХУЛІ ст.)		Завдання на локалізацію історичних фактів за картою з ви­користанням її легенди • Порівняйте назви міст (сучасні та колишні). • Знайдіть на карті та намалюйте у зошиті умовні позна­чки, поясніть їх значення. • Визначте на карті місця стоянок давніх людей
2		Княжа Русь-Україна		Виникнення та розквіт Київської Русі (Х-ХІІ ст.)		Запитання та завдання на аналіз історичної карти із залучен­ням знань з інших джерел • Коли і ким був заснований Київ? • Знайдіть його на історичній карті. Порівняйте, як розповідають про заснування Києва фольклорні джере­ла і літописи. • Якою річкою руські дружини прямували до Візантії? На яких уроках ви про це чули? • Порівняйте територію держави Олега (912 р.) і Яросла­ва Мудрого. Зробіть висновки. • Покажіть на карті місця визначних битв русичів. Зга­дайте, як про це говориться в усній народній творчості. • До яких країн водив своє військо князь Святослав? Чому цьому князю зведено пам'ятник? • Охарактеризуйте геополітичне становище Київської Русі за планом (континентальне розташування, територія, племенні союзи, сусіди, природні багатства)
				Монгольська на­вала. Галицько-В о л и н с ь к е князівств (XII ст.)		Запитання на локалізацію історичних фактів за картою з еле­ментами аналізу її змісту при розв'язанні проблемних завдань • 3 якого грецького міста на береги Чорного моря прибу­вало найбільше переселенців? Поясніть, чому. • Якими українськими землями пройшли орди Батия? Чому кочівникам вдалося захопити Київську Русь?
						Творчі завдання • На плані-карті Києва прокладіть уявний маршрут для віртуальної подорожі. Де б ви зупинилися перепочити? Що здивувало б вас найбільше? • Прокладіть на карті Київської Русі шлях юного подо­рожнього. Які племена йому зустрінуться? Які небезпеки на нього чатують і чому? Складіть твір-роздум
№ з/п	Карта		Тема		Зміст роботи з картою
3	Україна козацька		Українське коза­цтво у XVI—першій половині XVII ст.		Завдання на аналіз історичної карти • Проаналізуйте морські походи козаків. • Проаналізуйте, використовуючи умовні позначки, яки­ми ремеслами займалися козаки. • 3 якими державами мали зв'язки козаки?
			Українські зем­лі (кінець XIV— перша половина XVI ст.)		Творчі завдання • Складіть маршрут для археологічних розкопок. Аргу­ментуйте. • Картографічний диктант (нанесіть на аркуш контури козацької держави; прокладіть маршрути морських походів козаків; прийнятими позначками покажіть місця визнач­них битв; позначте Дніпрові пороги). • Складіть картографічну сітку (на аркуші нанесе­но географічні назви, учні повинні їх співвіднести з історичною подією). • Складіть криптограму, кросворд на тему «Козацька сла­ва». • Рольова гра «Діалог козацьких клейнодів» (віднайти на карті зображення клейнодів та скласти розповідь від їх імені). • Розмістити на карті виготовлені власноруч хоругви ко­зацьких полків (завершення роботи з пошуку історичних відомостей про козацькі знамена). • Співвіднесіть тогочасні топоніми із сучасними назвами. Чи згодні ви зі змінами? Чому? • Гра «Оживи історію» (віртуальна подорож у часі та озву­чення подій у тому місці на карті, куди вкаже ведучий)
			Українські землі (кінець  XVI — перша половина XVII ст.)
4	Україна в XIX— XX ст.		Українські землі в першій половині XIX ст.		Завдання на аналіз історичної карти • Проаналізуйте карту й скажіть, які українські міста були центрами торгівлі. Які міста були портами? • Розгляньте умовні позначення та розкажіть про розви­ток ремесел. Чому багато українських прізвищ є похідни­ми від назв занять населення? Творчі завдання • Покажіть на карті міста, в яких побував Тарас Шевченко. • Картографічна гра «Хто швидше добереться до Чорного моря?» (командам призначаються різні відправні пункти). • Складіть твір «Про що мені розповіла карта»

Урок 6 клас. Тема. ДАВНІЙ КИТАЙ

Мета. Дати уявлення про природно-кліматичні умови, населення, історію створення найдавніших держав у Китаї; формувати навички визначення закономірностей і особливостей у розвитку давніх держав; удосконалити роботу з історичною картою.

Очікувані результати. Після цього уроку учні зможуть: називати час виникнення цивілізації в Китаї за Цінь Шіхуанді, найвідоміших правителів Китаю, особливості природних умов Китаю, характерні риси господарського Китаю; показувати на карті центри китайської цивілізації, територію імперії Цінь Шіхуанді, Велику Китайську стіну; пояснювати причини виникнення і занепаду держав у Китаї.

Тип уроку. Комбінований з елементами інтерактивних методів і технологій групового навчання.

Обладнання: підручник, карта, схема-таблиця, ілюстративний матеріал, відеозапис, атлас, контурна карта, картки-сигнали, наліпки-заохочування.

Основні поняття та терміни: лесові грунти, привілеї, тюрки,алебарда, арбалет, Парфянське царство, кругова порука, феодальні відносини.

                                                                        ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Ознайомлення з історичним календарем (День в історії)

30 листопада

1700 – відбулася битва під Нарвою між російською армією Петра І та шведською армією Карла ХІІ.

1835 – народився Марк Твен, американський письменник.

1900 – помер Оскар Уайльд, ірландський  письменник.

Учитель. Для того щоб вам легко працювалося на уроці, нехай у пригоді нам стануть слова Генрі Форда:

       Зібратися разом – це початок. Триматися разом – це прогресс. Працювати разом – це успіх.

       Тож усім бажаю успіху на сьогоднішому уроці.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

       Перевірка письмового домашнього завдання.

       Методом «Мікрофон» учні один за одним дають визначення поданих понять та термінів.

       Санскрит, Веди, Деви, брахманізм, варни,буддизм, каста, сансара.

       Відомо, що перші цивілізації виникали в долинах великих річок. З’ясуйте відповідність між назвами річок і державами, що виникли на їхніх берегах.

1.      Ніл                                          а)Месопотамія

2.      Тигр і Єфрат                         б)Індія

3.      Інд і Ганг                               в)Єгипет

4.      Хуанхе і Янцзи                    г)Китай

       Навіть методом  виключення учні можуть з’ясувати, що найдавніша цивілізація в Китаї 

виникла на берегах річок Хуанхе і Янцзи.

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.Природно-географічні умови Китаю.

       Розповідь учителя географії

Розповідь учителя географії супроводжується «читанням» географічних карт.

       Розповідь учителя історії

       Китай – величезна і найбільш населена країна у світі. Там живе багато різних народів, але дев’ять десятих населення становлять китайці (або, як вони себе називають, ханьці – від слова «Хань», давньої назви Китаю). Свою країну сучасні китайці-ханьці називають Чжунго («Серединна держава»), але в давнину іменували її також і Піднебесною.

       Перегляд відеоматеріалів

        2.Давньокитайські імперії. Велика Китайська стіна.

       Бесіда на повторення.

       1.Що таке цивілізація? (Певний рівень розвитку суспільства)

       2.Що таке держава? (Особливий спосіб організації суспільства, що забезпечує панівне становище одних верств суспільства над іншими)

       3. Що таке імперія? (Держава, створена з країн, підкорених державою-завойовницею)

       Розповідь учителя

       У масштабі невеликих областей, що охоплювали одну чи кілька територіальних громад, складалися перші осередки цивілізації в Давньому Китаї. Об’єднання громад було обумовлене такими обставинами:

-          господарською необхідністю;

-          військовими потребами;

-          заміною родових взаємин сімейними.

Розгляд   схеми «Давній Китай»

Самостійна робота з текстом підручника.

Робота у групах

Скласти порівняльну таблицю «Китайські імперії Цінь і Хань»

Запитання для порівняння	Імперія Цінь	Імперія Хань
Роки існування
Засновник династії
Реформи
Причини занепаду

Учитель

А історії стежина

Сяятиме оксамитом,

Якщо готувались діти!

       Повідомлення учениці: «Велика Китайська стіна»

Розгляд Китайської стіни на карті та у атласі.

3.Господарське та повсякденне життя.

Самостійна робота за підручником

Прочитайте текст параграфа і складіть до нього три  запитання, які починаються словами що, де, коли.

Робота з документом

       Найдавніший землеробський район у Китаї виник у ІІ тис. до н. е. в долині річки Хуанхе. Коли китайці навчилися обробляти залізо і робити з нього сокири, виникла можливість освоєння долини Янцзи: тепер можна було вирубувати непрохідні ліси. Основним заняттям китайців було рільництво. Вони вирощували рис, а також сорго, ячмінь, пшеницю, просо. Китайці виготовляли шовк. Важливу роль у їхньому житті відігравало скотарство: розводили биків, овець, запряжних коней для колісниць. Існували досить великі ремісничі майстерні мідників, косторізів, каменярів, керамічні, деревообробні.

Завдання

Виписати у зошит, що китайці вирощували, виготовляли, розводили та які існували майстерні.

ІV.УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Тестова робота

1)Які гори розташовані на території Китаю?

а) Гімалаї;

б) Тибетські гори;

в) Уральські гори.

2)Повстання «червонобрових» спалахнуло:

а) у 23 р. н. е.

б) у 25 р.  н.е.

в) у 26 р. н. е.

3) Перші осередки цивілізації в Китаї виникли на березі річки:

а) Хуанхе;

б) Янцзи;

в) Сіцзян.

4) В ХІ ст. до н. е. була заснована династія:

а) Шан;

б) Чжоу;

в) Цінь.

5) Царя в давніх китайських державах називали:

а) раджа;

б) ван;

в) фараон.

Задача

Імперія Хань заснована у 202 році до н.е. Скільки років пройшло з того часу?

(2010+202=2212)

Відповідь: 2212 років пройшло з того часу як була заснована імперія Хань.

Гра «Снігова куля»

Робота з контурною картою

       Виконати у парах

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово вчителя

-          У 221 р. до н. е. в Китаї була створена імперія Цінь.

-          Перший імператор династії Цінь – Цінь Шіхуанді – провів низку реформ із метою зміцнення країни.

-          Для оборони від кочових племен було відновлено будівництво Великої Китайської стіни.

-          Цінь Шіхуанді правив жорстокими методами, а його владу ненавиділи, тому після його смерті у 210 р. до н. е. проти династії Цінь спалахнуло повстання.

        -      У 202 р. до н. е. почалося правління нової династії – Хань ; час правління цієї династії

               близько 400 років.

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

       1.Опрацювати текст параграфа 22.

       2.Виконати завдання за контурною картою.

       3.Підготувати повідомлення «Конфуцій і його вчення», «Даосизм», «Китайські церемонії».

 Використана література

1.Баханов К.О. Традиції та інновації в навчанні історії в школі: дидактичний словник-довідник. — Запоріжжя...

2.Десятов Д. Організація роботи учнів з контурною картою на уроках історії Стародавнього світу // Історія України…

3.Десятов Д.Л. Методика використання наочності на уроках історії стародавнього світу / За заг. ред. К.О.Баханова. — Х...

4.Десятов Д.Л. Методика розвитку історичного мислення засобами наочності. — Х…

5.Козлова Н.В. Карта на уроках історії // Історія та правознавство…

6.Мельник Л.Г. Методика викладання історії в середній школі. — К…

7.Пометун О.І., Фрейман Г.А. Методика навчання історії в школі. — К...

8.Фідря О. Просторова компетенція та картографічні вміння й навички у курсах шкільної історії // Історія в школах України…

9.Фідря О., Фідря Н. Просторова компетенція й картографічні вміння та навички у шкільних курсах історії // Історія в школах України…

                                                  Зміст

1.Просторова компетенція учнів

2.Читання» історичних карт                                                                                                                                                                                                                                                            

 3.Робота з історичною картою на уроці

4.Самостійна робота учнів над історичною картою

5.Використання атласів-шаблонів на уроках історії

6. Просторова компетенція  учнів 5 класу

7. Урок 6 клас. Давній Китай

8.Використана література

9.Зміст