ПОЗАКЛАСНА РОБОТА З ІСТОРІЇ

Виховна година

«Герої Крут – для нащадків взірець»

Мета заходу:

формувати  в учнів почуття  патріотизму, любові до свого народу, його історії та героїчного минулого, інтерес до літератури про бій під Крутами;

розвивати мотивацію, спрямовану на підготовку до захисту Вітчизни, на прикладі подвигу однолітків;

прищеплювати  любов і повагу до історичних надбань українського народу, інтерес до минулого;

виховувати почуття національної гідності,  гордості за свою Батьківщину та народ, повагу до історії власного народу.

Хід заходу

1-ий читець:

Сьогодні безкровно на диво вікам

Будується наша Вкраїнська держава.

Її незалежність потрібна всім нам

І ми помилятись не маємо права.

Історія наша нам більш не простить,

Забудьмо зловіснії сварки і чвари.

Як зрадим Вкраїну в цю жадану мить,

Нам знов не минути всім Божої кари.

Згадаймо, як предки боролись колись,

В боях здобували і волю, і славу;

Як річеньки крові за край наш лились,

За рідну Вітчизну, Вкраїнську державу.

Класний керівник:

            Багатовікова історія українського народу, насамперед літопис життя і смерті народу-великомученика, на долі якого було досить лиха... Майже кожне століття, як свідчать давні джерела, розпочате голодними роками, наслідками епідемій, спустошливими війнами, чужоземними навалами.

            Людина має пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу, його мову, культуру.

Ведучий 1:

І знов, у котрий це вже раз,

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом'януть той славний час,

Коли в офіру батьківщині

Себе принесли кращі з нас.

Ведучий 2:

Нема любові понад ту,

Що окропила кров'ю Крути,

І ту гарячу кров святу

Повік Вкраїні не забути.

Ведучий 1:

            У пам’яті кількох народів зберігається історія про 300 героїв, що загинули, захищаючи свою землю від нападників. У давніх греків це були 300 спартанців при Фермопілах, у грузинів – 300 арагвійців на підступах до Тбілісі, а в українців – 300 козаків під Берестечком та 300 юнаків під Крутами.
Ведучий 2:  

            У бою під Крутами полягли київські студенти й учні, що 1918-го стали на захист незалежності своєї Вітчизни.

Ведучий 1:

            Поїзди, проходячи повз цю маленьку станцію, стишують хід, а в день, коли сталася трагедія, тривожно сигналять... Немов будять приспану й присипану порохом забуття за часів СРСР нашу пам’ять про тих, хто поклав голову в цих полях, захищаючи незалежність молодої Української держави. Передчасно зів’ялий цвіт, юні романтики...

2-ий читець:

Ще юнаки, ще майже діти,

А навкруги і смерть, і кров.

«На порох стерти, перебити!» -

Іде на Київ Муравйов.

3-ий читець:

Славних хлопців-добровольців зібралося триста,

А дорога, наче доля, – коротка, терниста.

Ой ви, Крути, ой ви, Крути, заступіть собою,

Бо проллється кров юнача цілою рікою.

2-ий читець:

Ой зазнала Україна лютої пригоди,

Сколотила орда чорна

Дніпровії води.

Сколотила чисті води невідомо нащо,

На калину-Україну

Накинула зашморг.

3-ий читець:

Щоб калині-Україні пісень не співати,

Запалила орда тиха

Українську хату.

Щоб калині-Україні

Не діждати квіту,

Щоб подались в яничари

Українські діти.

Історик 1: 

            Не наважуючись зустріти ворога у Бахмачі, де перебувало до 2 тис. по-більшовицькому налаштованих робітників, Аверкій Гончаренко наказав відступити до залізничної станції Крути і зайняти оборону. Туди вони дісталися вже 28 січня 1918 р. Позиції, розташовані за кілька сотень метрів від самої станції, були непогано підготовлені для бою. На правому фланзі вони мали штучну перешкоду – насип залізничної колії, на лівому –студентська сотня в складі вже наявного там загону почала риття окопів і спорудження земляних укріплень. Командувач загону в Бахмачі Аверкій Гончаренко мав у своєму розпорядженні 4 сотні бійців, переважно студентів та юнкерів. Студентський курінь був поділений на чотири взводи по 28-30 чол. Три з них зайняли позиції в окопах, четверта, що складалася з наймолодших та тих, хто не вмів стріляти, перебувала у резерві.

Історик 2:  

            16 (29) січня 1918 року на залізничній станції поблизу селища Крути за 130 кілометрів на північний-схід від Києва  розпочався  бій, який  тривав годин із 5 між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ми київськими студентами, що захищали підступи до Києва. Загін матросів Ремньова потрапив під обстріл захисників Крут. З тилу їх підтримував ще й бронепоїзд і гармата, які здійснювали виїзди у тил наступаючому ворогові та вели їх обстріл. На залізничній платформі також була гармата сотника Лещенка, якою також стримували наступ більшовиків. Втрачаючи вбитих і поранених, більшовики вперто просувалися вперед. Їх гарматна батарея, що до часу стріляла не досить вдало, зосередила вогонь по українських позиціях. Бій тривав більше 5 годин, українці відбили кілька атак, під час яких понесли значні втрати. Приблизно у цей час на допомогу Ремньову почали надходити інші загони Муравйова (зокрема, 1-й Петроградський загін), а з боку Чернігівської колії підійшов ворожий бронепоїзд і почав обстріл обороняючих з тилу.

4-ий читець:

Під Крутами сльози, зітхання тяжке...

І як же це сталось, здатний хто на таке?

Стало каменем серце отут біля Круг

І заповідь божа затоптана в бруд.

А заповідь п'ята каже: «Не вбий!»

То хто ж породив тебе кате людський?

Під Крутами вбивство, під Кругами гнів...

І все пам'ятаю через тисячі днів.

І пам'яті свічка горить не згаса

І 300 сердець – наша гордість, краса.

Під Крутами квіти, «Реквієм» спів...

Пам'ятай, Україно, патріотів синів!

Перегляд відеокліпу «Ніколи не плач»

Учні зі свічечками на долоньках по одному виходять на сцену

Історик 3:

            Тим часом, за свідченням очевидців, у студентів та юнкерів почали кінчатися набої і скінчилися снаряди для гармати. Наступаючі загони росіян почали обходити позиції обороняючих з лівого флангу — настала небезпека оточення і юнкери зі студентами почали відхід в напрямку Києва. Більшості вдалося відступити на потязі, який їх чекав. Коло станції Бобрик знаходився більший загін під керуванням Симона Петлюри, але отримавши звістку про повстання на заводі Арсенал Петлюра рушив на Київ, оскільки на його думку найбільша небезпека була якраз там.

            Юнкери відступали під прикриттям насипу, а у студентів спереду і позаду була відкрита місцевість. Командир студентської сотні сотник Омельченко вирішив спочатку багнетною атакою відбити ворога, а вже потім відступати. Атака виявилася невдалою, адже юнакам протистояли професійні вояки. Сотня понесла втрати, загинув і сам Омельченко. Допомога резерву не дала більшовикам оточити та знищити студентів. Забравши вбитих і поранених, українське військо відходило до ешелону. Росіяни, або не хотіли, або, швидше за все, не могли наздогнати основні сили і продовжувати наступ на Київ того ж дня — залізницю заздалегідь розібрали ще в Крутах.

Історик 4:

            Коли близько 17 години зібралися усі українські підрозділи, виявилося, що не вистачає одного взводу студентів, що стояв найближче до станції: у сум'ятті битви в полон потрапив розвідувальний взвод (близько 30 чоловік). Відступаючи у сутінках, студенти втратили орієнтир та вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями. Один із більшовицьких командирів Єгор Попов втратив рівновагу, коли дізнався, що втрати склали не менше 300 чоловік. Щоби якось їх компенсувати, він наказав ліквідувати полонених. За свідченнями очевидців з 27 студентів спочатку знущалися, а потім розстріляли.Учень 7-го класу Пипський перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна» і всі інші студенти підтримали спів. Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих.

Ведучий 1:

            Існувало багато версій, чому сталися трагічні події під Крутами. У загибелі студентів звинувачували керівництво українських збройних сил, яке кинуло їх напризволяще перед загрозою сильного і небезпечного ворога. Останні розвідки доводять, що командування армії УНР розуміло стратегічну важливість оборони бахмацького напряму. Туди передбачалося відправити частину Гайдамацього кошу Слобідської України на чолі з Симоном Петлюрою, але ці плани зазнали краху через січневі події у Києві.

Ведучий 2:

            Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Вже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. Тіла 27 вояків-студентів було перевезено до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей вчинок київської молоді героїчним. Протягом десятиліть існували різні суперечливі трактування перебігу подій і кількості загиблих — від декількох до декількох сотень. Наприклад Павло Тичина присвятив свій вірш «Пам'яті тридцяти»:

5-ий читець:

На Аскольдовій могилі
    Поховали їх –
    Тридцять мучнів-українців,
    Славних молодих...

    На Аскольдовій могилі
    Український цвіт! – 
    По кривавій по дорозі
    Нам іти у світ.

    На кого посміла знятись
    Зрадницька рука?
    Квітне сонце, –  грає вітер
    І Дніпро-ріка...

    На кого завзявся воїн?
    Боже, покарай!
    Понад все вони любили
    Свій коханий край.

    Вмерли в Новім Заповіті
    З славою святих.
    На Аскольдовій Могилі
    Поховали їх.                                                        

Ведучий 1:

            Подвиг українських юнаків під Крутами, що своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ національної честі.

Ведучий 2:

            Вони – студенти, курсанти, школярі – виявилися у своєму патріотизмові вище за класові інтереси і, коли постала потреба, без вагань віддали молоде життя в ім'я волі свого народу.

Ведучий 1:

            В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім невеличка. Вона не є зразком військового мистецтва. Просто це – символ нескореного духу нашої нації.

Ведучий 2:

            Нехай пам'ять про наших героїв, що загинули під Крутами, буде вічною. І нехай їхня смерть буде для нас прикладом, як треба любити свою Батьківщину.

Пісня «Україна»

Діти з жовто-блакитними прапорцями стоять на сцені.

З-за куліс лине голос класного керівника

Любіть Україну, козацькі сини,

Вона в нас, як мати, єдина.

Любіть Україну, шануйте її,

І з вами вона не загине.

Любіть Україну, вона в нас одна,

Другої нема і не буде.

Любіть Україну, як матір, щодня,

Тоді вона й вас не забуде.

Любіть Україну, як матір свою,

Як рідну,кохану дитину.

Любіть Україну,благаю, молю,

Як першу любов і єдину.

Класний керівник:

            Крути    ввійшли в історію України як символ національної честі. Ті, хто загинув у битві під Кругами назавжди залишаться в нашій  пам'яті.  Вони полягли,  щоб ми сьогодні жили у вільній  і незалежній Українській державі.

           Пом’янемо героїв хвилиною мовчання.

Перегляд документального фільму «Крути»

         

ТИЖДЕНЬ ІСТОРІЇ 

У ВЕЛИКОЖОЛУДСЬКОМУ НВК

«ЗОШ I – III ступенів - ДНЗ»

2015

ВАШУ УВАГУ ЗАПОЛОНЯТЬ

   ВІКТОРИНИ, КОНКУРСИ, ВЛУЧНІ ЖАРТИ

ТА ІСТОРИЧНІ ЦІКАВИНКИ.

                      

                       -  ЗАХОДИ ПЕРЕВАЖНО МАЮТЬ НОСИТИ ХАРАКТЕР

                 ЗМАГАННЯ І ДАВАТИ ЗМОГУ ПРОЯВИТИСЯ НЕ 

                ЛИШЕ    ІСТОРИЧНИМ ЗДІБНОСТЯМ УЧНІВ;

                      - У ЇХ ПІДГОТОВЦІ І ПРОВЕДЕННІ АКТИВНУ УЧАСТЬ

                ПОВИННІ БРАТИ УЧНІ;

                     - ЗАХОДИ МАЮТЬ ОХОПИТИ ЯКОМОГА БІЛЬШУ

                КІЛЬКІСТЬ ДІТЕЙ.                                                               

       Погоджено ____________                                                                  «Затверджую»                     

Заступник директора                                                                            Директор школи

з навчально-виховної роботи                                                              ___________ О. А. Кучик

_________Р. І. Грушевська

Тиждень історії

№ з/п	Назва заходу	Дата проведення	Клас	Відпові- дальний
1	1. Оголошення плану проведення тижня. 2. Випуск історичних стінгазет. 3. Виховна година «Україна-мати. Вмій її захищати».	19. 10. 2015	5-11 5-11 6-А	Бондар О. В. Бондар О. В. Бондар О. В.
2	1. Екскурсії у музейну кімнату 2. Розгадування та складання кросвордів і ребусів. 3. Книжкова виставка «На крилах її величності історії». 4.Конференція за темою  «Ціннісні орієнтації учнів».	20. 10. 2015	1-2 5-8 1-11 10	Бондар О. В. Бондар О. В. Бондар О. В. Бібліотекарі Бондар О. В.
3	1. Поповнення музею експонатами. 2. Екскурсії у музейну кімнату. 3. Презентація «Відкрий для себе Україну». 4.Вікторина «Знайомство з історією»	21. 10. 2015	1-11 3-4 5-7 5	Бондар О. В. Бондар О. В. Бондар О. В. Бондар О. В.
4	1. Конкурс малюнків на історичну тематику. 2. Екскурсії у музейну кімнату. 3. Вікторина «Подорож Київською Руссю». 4. Гра «Що? Де? Коли?»	22. 10. 2015	5-11 5-8 7 6-А, 6-Б	Бондар О. В. Бондар О. В. Бондар О. В. Бондар О. В.
5	1.Заочна мандрівка Україною. 2. Бесіди та класні години «День народження ООН»,  «ООН – 70 років» 3.Підведення підсумків тижня.	23. 10. 2015	6-Б 1-11	Бондар О. В. Класоводи, Кл.керівники Бондар О. В.

     ІСТОРІЯ НАША

Історія наша – це є пам`ять народу, 

Що приходить до нас із далеких часів 

І письменні мужі із чернецького роду 

Це ж писали для нас, для прийдешніх віків 

А відомий із них, як той Нестор наприклад, 

Що літопись свою «повість врємєнних літ» 

Написав він для нас, історичний свій виклад, 

Це ж нам пам`ять віків, залишила свій слід 

Так чому ж я згадав про ченця - літописця? 

Бо писав він від правди, а не під заказ 

І події часів тих, незалежно від місця, 

Він від себе писав – не підказував князь 

А історія наша – це історія правди, 

Це життя наших предків з тих прадавніх часів, 

На їх землі слов’янські, зазіхав ворог завжди 

Народ брався до зброї – проганяв ворогів 

Історичні події – це літопись народу, 

Це є правда життя із минулих віків 

Від набігів татар і князівських походів, 

До буремних подій із останніх років 

Час проходить, роки, за століттям століття, 

Вибрав долю народ і життєвий свій шлях 

І у мирні часи і часи лихоліття, 

Шлях завжди був із нами, шлях був у наших серцях 

Історичні події - це відкрита всім книга, 

Вона вчить молодих, як любити свій край. 

Та на жаль, розказать їм ще багато не встигла, 

«Білих плям» в ній багато, на превеликий наш жаль. 

«Білі плями», на жаль, є в історії нашій, 

Бо писалось завжди, на догоду властям 

І народний герой, наймужніший найкращий, 

Був як зрадник для нас, як слуга ворогам 

Фактів мало дійшло із глибин тих столітніх, 

Де ж там правда – де ні, нам непросто знайти 

А події часів, трьохсотрічних, новітніх? 

Всі в вигадках вони в балачках пустих 

Я належу до тих, що росли при системі, 

Вона вчила всіх нас, як любить СеРеСеР, 

Комсомольці, вперед! Будьте завжди натхнені! 

Ленін завжди живий в серцях наших, - не вмер! 

Національний наш дух - ця система вбивала, 

Непокірним борцям - заслання в таборах 

Нашим вірним синам-вічна пам`ять і слава! 

Їх ж багато було-і тепер, й при царях. 

За царизму були, як завжди , наймолодші, 

Бо Росія, як мати, і як старша сестра 

Та невже засліпив хміль Богданові очі? 

Може, був він глухий, й не бажав нам добра? 

Це ж нам зараз в серця й закрадається сумнів, 

А чи й справді потрібна нам була ця війна? 

І віки вже пройшли, був же й час для роздумів, 

Тож яка тоді правда, що нам скаже вона? 

А ця правда проста і болюча до щему, 

Раптом як розгорілась визвольна війна? 

Лях Чаплинський поцупив Богдана наречену. 

А Богдан всім помстився, і помстився сповна. 

Але вийшло не так, як хотілось гетьману, 

Із маленької помсти – величезна війна 

І криваві повстання пронеслись ураганом, 

Це була ляхам помста, і народна й страшна. 

Нам російські царі обіцяли підтримку, 

Й «козацькії вольності» не «ущемлять» 

І схопився «Богдан» за рятівну соломинку, 

Сам і рішив – «малоросів» з «Москвой» об’єднать. 

А ця «вольность» козацька лиш була на папері, 

В договорі писалось, що все буде гаразд 

Всіх козацьких послів виставляли за двері, 

Бо козацькі посли для Москви – не указ. 

А Виговський Іван – це наступник Богдана, 

Дипломат і політик ще й блискучий стратег 

Руське військо розбив, - честь йому за це й шана, 

Не говорять про це, тай в книжках не знайдеш 

Та найбільше з усіх – це зганьбили Мазепу, 

Бо він зрадив Петра, перейшов в шведський стан. 

А для нас - він герой, син козацького степу, 

Він боровся з царем, щоб здолати обман 

Гетьман бачив, що цар не здержав слова свого, 

І козацтво було вже як ті кріпаки 

Та й поклявся Іван перед Господом Богом, 

Що їм воля буде, і буде навіки 

Та на жаль, не зумів – цар здобув перемогу, 

Військо шведське, однак, з поля бою пішло 

Гетьман ждати не став і пустився в дорогу, 

Щастя близько було, та до нас не дійшло 

Це ж для нас, для людей, він хотів якнайкраще, 

Щоб ми вільні були, і щасливо жили 

Він був геній, він знав, що будемо пропащі, 

Бо ми втратили все, а здобудь не змогли. 

Мазепинські гріхи для Петра непростимі, 

Й відлучити від Церкви Патріарху велів 

А Синод це й зробив і піддав анафемі, 

Й прокляв навіки – цар же цього хотів. 

Цар Петро зруйнував ще й Батурин – столицю, 

Не було в них війни - не ждали там гостей 

По приказу наслав на них Меншикова - вбивцю, 

І князь винищив всіх – двадцять тисяч людей. 

А Батурин зрівняв, князь проклятий з землею, 

Це все помста була, а цар мститись хотів 

Князь вбивав всіх підряд, всіх - сім`ю за сім`єю, 

Кати знищили всіх, з них ніхто не вцілів 

Цю ганебну різню в нас замовчують й досі, 

Адже правду писали, як завжди, під заказ 

Тим подіям в книжках, сторінок не знайшлося, 

На ці речі й тому, різні погляди в нас. 

І ось так, вже віки, проклинають гетьмана, 

Бо він зрадив царя, значить зрадив він нас 

І ми вірили в це, жили завжди з обманом, 

Але правда прийде, ще настане цей час. 

На Мазепи гріхах не зійшовся світ клином, 

Цар помер вже давно, та не в цьому тут річ 

На російський престол «возвели» Катерину, 

Це ж вона, шльондра прусська, зруйнувала нам Січ. 

Зруйнувала нам Січ, Запоріжську державу, 

Сплюндрувала святиню волелюбних братів 

Де в часи всіх незгод, під гетьманську булаву, 

Гуртували завжди, нас братів – козаків 

Наша вольниця - Січ й запоріжське козацтво, 

Ти , як кістка в горлі, для російських царів 

Козак вільний завжди – завжди вільний від рабства, 

Їх й лякала весь час, волелюбність братів 

Так й не бачили ми , більше «вольностей» наших, 

Що за них, ще тоді, підписався Богдан 

Нарівні не були, - завжди мали ми «старших» 

Не давав нам їх цар, і не дав би й султан. 

Та й сімнадцятий рік не приніс нам полегшень, 

Більшовизм вбив царя й сколихнув «старий світ» 

Ми ждали нових змін, ми ждали нових звершень, 

Ми всі волю ждали, - а прийшов новий гніт. 

Більшовицький терор – більш страшний від царизму 

Вічна слава УГА і борцям УНР 

Тисячі полягли, за Вкраїну – вітчизну, 

Не говорять про це, віддавна й дотепер 

Так, мовчать й дотепер; зрідка можна десь чути, 

Як під Київ прийшов «красний» кат Муравйов 

Гімназистів всіх вбив – аж тоді впали Крути, 

І по трупах дітей він в столицю ввійшов 

Не вдалося тоді повернути нам «вольність»  

Більшовизм, як дурман, розповсюдився скрізь 

Хто з нас волі хотів - в табори йшов, натомість, 

Пролились ріки крові – пролилось море сліз 

 Більшовизм не хотів, щоб народ йшов до храму 

Щоб без Бога жили, бо вже Бога нема 

Й служитель Христа, чи служитель ісламу, 

Піддавались гонінням, натерпілись сповна. 

Більшовизм руйнував наші славні святині, 

Для них Церква була – як на оці більмо 

Й руйнували дотла – і в Москві й в Україні, 

Це ж монголів нашестя так зробить не змогло. 

Патріарх не сприйняв той режим більшовицький, 

Вже старий був Тихон, вічна пам`ять йому  

Піддав критиці він, весь той «зброд сатанинський» 

Чека й вбило його, за оцю ж справу святу. 

Під тридцяті роки став правителем Сталін, 

І жорстокість його перевершила всіх, 

«Вольностей» не було, не буде й надалі, 

Сталін думав про це, людей нищив, як міг. 

Україну любив - як дворняга пес кішку, 

В тридцять третім зробив для нас голод страшний 

Це ж мільйони людей в тім сумнім, для нас, списку 

Як нам знати їх всіх? - відлік ж часу значний. 

 Це ж ніхто не писав про ті страшні свавілля, 

Як народ вимирав в ті голодні роки, 

Люди їли людей - це ж було божевілля. 

Вічна пам`ять всім вам, пам`ять вам на віки! 

 В катуванні людей досягли теж прогресу, 

Мали армію вбивць і ГУЛАГ й НКВДе 

Скільки ж нас полягло від так званих, репресій, 

В безіменних могилах, хто ж їх зараз знайде? 

 Не вбивали людей, так ніде, в цілім світі, 

Просто так, нізащо, просто так, задарма, 

Слово лишнє сказав, й хтось тебе запримітив, 

Вже й по тебе прийшли, твоє місце - тюрма. 

А в тюрмі, в ті роки, довгий час не держали, 

Бо ж ти «Вольность», хотів, ти ж про це говорив, 

«Тройка» справу вела – це ж тебе й розстріляли, 

Хто, щасливий, вцілів – в Бога жити просив 

Хтось, щось думав не так - він був «ворог народу» 

«Батько» Сталін любив ці прокляті слова 

Для одних - це був страх; дехто – мав ще й вигоду 

Бо міг здати властям, просто так, задарма 

 Натерпівся наш люд тих свавіль більшовицьких, 

Але дух вільнодумства, був живий – не вмирав 

Ми ж бо вільний народ, ще з часів тих - «Хмельницьких» 

В договорі ж було – щоб ніхто не «ущемляв» 

Сталін тих не любив, хто родивсь українцем, 

Бо в воєнні роки, в час визвольних змагань 

УПА вела бої; з москалями й з німцем, 

Прийшов час боротьби, час, народних повстань 

Та на жаль, не збулось, не були ми вже вільні, 

Сталін знав, що робить, кинув військо на нас 

Бої були тяжкі, сили дуже нерівні, 

Слава вам, воякам, ми всі горді за вас! 

Пропаганда всіх нас ворогами зробила, 

Хто боровся й ще жив - всіх погнали в Сибір 

Де в умовах страшних, смерть їх часто косила, 

Гіркий спомин в серцях, з тих далеких ще пір. 

Пропаганда була в ті часи страшна сила 

Вона вчила любить більшовизм й СеРеСеР 

На Схід й Захід всіх нас, наш народ поділила, 

«Западняк», ти – «бандера», - скажуть вам ще й тепер. 

Так, Бандера для вас – ворог ваш , найлютіший, 

Ви боялись його, він вам снивсь по ночам 

Наш народний герой, наш борець найславніший, 

Вічна слава йому, й його добрим ділам. 

Все життя своє він- присвятив Батьківщині 

Національних всіх прав і ідей був стратег. 

Світла пам`ять йому – він в серцях й понині, 

Мало жив наш герой, та багато що встиг. 

 Друзів вірних його – наших славних повстанців, 

Генерала «Чупринки» легендарних бійців 

Шанували їх всіх , доленосних посланців, 

Й полягло ж їх в боях, мало хто з них вцілів 

Їх підпілля жило ще в роках п`ятдесятих, 

Поріділи ряди, та стійкий дух їх не впав 

Ворогів була тьма - ніде яблуку впасти. 

Їх мертвими брали – бо ж живий ще стріляв 

 Вже й років пронеслось, слава Богу, з піввіку, 

Ми в єдиній сім`ї, чи то б пак – в СеРеСеР 

Вже повстанців нема – комуністам на втіху, 

КДБ в нас не спить – їх шукає й тепер 

 Я б хотів ще згадать тих борців , з шістдесятих, 

Що за «право людини», голос свій підняли, 

Їм те, право й дали – жить в бараках дощатих, 

Більшовизм не прощав вільнодумства у них. 

Вони теж, в таборах, горя того пізнали, 

Стаж тюремний сягнув більше тридцяти літ, 

Вбили Стуса кати, в сиру землю загнали, 

Їх звільнити з тюрем домагався весь світ. 

«Вольність» наша прийшла , тихо так, непомітно, 

Горбачов, перший з усіх – «Розвалив» СРСР 

Й «тройка пьяных друзей» - це ж було всім замітно 

В біловежських кущах розійшлися з тих пір. 

Й розійшлися вони, кожний в рідну державу, 

Де зберігся ще лад, що зручний був для них. 

Але й зміни прийшли, твій язик вже мав право, 

Й сказати десь, щось, але – не проти всіх! 

Наша «вольность» прийшла – ми вже маєм державу! 

Але щось тут не так, так як мало би буть 

Нас в Європі не ждуть – чи ж заслужим це право?, 

Ми ж в Союзі були - мо за це й не беруть? 

Ми в Європу ввійдем – це питання лиш часу, 

Вона візьме в свій дім - і все буде гаразд 

І напишуть її, цю Історію нашу, 

Де вся правда буде – не брехня під заказ. 

           Про історію

Здавалося б життя вперед спішить,

Не вимагає історичних фактів

І можна жить, бездумно в світі жить,

Стираючи життя важливі дати!

Проте колись нащадки не простять,

Загублених у круговерті років

Цінних подій, перепетій життя, -

Таких важливих і значимих кроків!

Тому історія, символіка, події,

Що відбуваються, що сталися-були,

Повинні стати нашим першим ділом,

Яке б зібрали ми і зберегли.

Нехай традиції живуть і не вмирають,

Нехай не губляться людей тих імена,

Що гідну справу в світі починають

Вичерпуючи зміст життя до дна!

     Висловлювання та думки

“Історія – це свідок часів, світило істини, життя та пам’яті, учителька життя, вісниця старовини…”. (Цицерон)

“Трагедія історії не в боротьбі правди проти неправди, а в боротьбі різних правд”.(Гегель)

“Історія є сама собою не чим іншим, як прикладною психологією”.    (К. Лампрехт, німецький історик ХІХ ст.)

“Історія починається тоді, коли з’являються писемні джерела. Без них немає історії”. (О. Пріцак)

“Історія – це ліхтар у майбутнє, який світить нам з минулого”.   (В. Ключевський)

“Батьківщина – як кінчик ниточки, замотаної у клубок. Назвеш себе на ім’я по батькові – згадаєш батька, назвеш батька – згадаєш діда, назвеш діда – згадаєш прадіда… Без перерви тягнеться ниточка, довжина її – вічність. Якими були аони – мої пращури – слов’яни ? Що було тоді коли починалася нитка поколінь? Як сталося, що вона не розірвалася ?”. (О. Мітяєв)

“Історія – наука про людей у часі, наука, в якій безперервно треба пов’язувати вивчення мертвих з вивченням живих”. (М. Блок, французький історик)

“Незнання минулого не тільки шкодить пізнанню сучасного, але й ставить під загрозу всяку спробу діяти в сучасному”. (М. Блок)

  Висловлювання та думки

“Минуле не може бути порадником, тому що не знає сучасного”. (О. Бушков, письменник)

“Історія пишеться для того, щоб розповісти, а не довести”. (Марк Фабій Квінтіліан)

“Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього”.    (М. Рильський)

“Подія – це не факт, подія – це факт у русі”. “Факт не може бути відділений від своїх зв’язків, а ці зв’язки ми пізнаємо думкою. Отже, кожний факт – це вигадка”. (М. Флін, американський письменник)

“Англійці вічно спаплюжують істинну, зводячи її до рівня фактів”. (О. Уайльд)

“На одному факті можна побудувати безліч гіпотез”. (Ллоуел, американський історик)

“Закони історії діють як механізми годинника”. (Г. Т. Бокль, англійський історик)

“Хибна думка – це і є те, що всім відомо”. (О. Бушков)

“В історії не може бути таких законів, як у фізиці. Історія – процес еволюції. Кожна подія в ній залежить від попередньої”. (М. Флін)

“Не можливо спостерігати за історією, не впливаючи на неї самим фактом спостереження. Так ми “творимо” історію, встановлюючи зв’язки між фактами”. (М. Флін)

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ 

До тебе, Господи, взиваю 
І сподівання щирі маю – 
Що Україна вільна буде 
Від лицемірства і облуди, 
Від бездуховності й зневіри 
Людців, душею зачерствілих, 
Від злої долі та безправ’я, 
І тих, які завжди лукавлять, 
Від нетерпимості і зради, 
Ярма грошей, полону влади, 
Від фарисейства лже-героїв 
І збайдужілості людської, 
Від тих, хто дух вкраїнський нищить, 
Забувши все святе та вище, 
І наче круків хижа зграя 
Вкраїну навпіл розривають, 
Розбрату сіючи в нас зерна... 
Від всього зла, всієї скверни 
Зціли, Всевишній нас Владико, 
Щоб вільним став народ великий! 

                                     Виховна година

«Україна – мати. Вмій її захищати.»

Мета: розширити поняття про єдність,  незалежність і суверенність нашої держави; розвивати в учнів бажання брати посильну участь у розбудові та зміцненні єдності нашої держави; наполегливо вчитись, щоб принести якомога більше користі рідній Україні; формувати в учнів активну громадянську позицію щодо єдиної, цілісної держави та захисту її кордонів; виховувати патріотичні почуття, гордість за свою Батьківщину – Україну

Форма проведення:виховна година з випереджальними завданнями для творчих пар географів, істориків, краєзнавців, читців.

Обладнання:  Конституція України, географічна карта, фото краєвидів, портрети героїв «Небесної сотні» та українців, що поклали свої голови за цілісність кордонів нашої країни, фото та список прізвищ земляків, що зараз воюють за єдність нашої країни, комп’ютер, записи музики, відеоролики.

Хід виховної години

 Епіграфи:

   Всім серцем любіть Україну свою,

І вічні ми будемо з нею

В. Сосюра

Свою Україну любіть,

За неї Господа моліть

Т. Шевченко

1-й учитель: У кожної людини є велика Батьківщина – країна, де вона народилася. Наша держава називається Україною. Вона має славну і давню історію, прекрасну мову і високу культуру. Святою для кожної людини є земля, де вона зробила свій перший крок, вимовила перше слово, почула мамину пісню колисанку, а потім народну пісню, вперше пішла стежкою до школи.

Тема нашої виховної: «Україна – мати. Вмій її захищати».

Читець 1:

Ми всі малі пагінчики твої

Прийшли у світ, щоб в нім добро творити.

Хоч, може й кращі є на цій землі краї,

Та нам судилось в Україні жити.

Ми – патріоти дочки і сини

Для твого блага все в житті здолаєм,

Бо ти найкращий, краю, мій ясний,

Вітчизну й матір ми не вибираєм.

Читець 2:

Наш український древній рід

Благословенний Богом на життя довічне.

Його коріння з давніх літ

Дає нам силу титанічну.

2-й учитель: Найголовніше для всіх людей є те, щоб світило яскраво сонце і було мирне небо. Важко уявити, що десь над нашою рідною землею клекочуть гармати,  повітря здригається від вибухів,  а відчай панує в очах людей…

Повідомлення географів   (біля карти України)    

1-й географ:   Україна – одна з найбільших європейських держав. За площею вона більша, ніж Франція, Іспанія, Швеція. Землі нашої держави простяглись із заходу на схід на 1316 км, а з півночі на південь – на 893 км. Якщо ви захочете перетнути її пішки, вам доведеться йти 90 днів, долаючи щодня 30км. Сусідами України є румуни, молдавани, угорці, білоруси, росіяни, чехи, словаки, поляки. А Чорне море розділяє нас із турками. Через територію України протікає багато річок. Найбільша із них – Дніпро.

2-й географ:  24  області, Автономна Республіка Крим, місто Севастополь  та столиця України – Київ, розташовані на карті нашої держави. Від Ужгорода до Луганська, від Києва до Сімферополя, Україна багата родючими ґрунтами, водними ресурсами, корисними копалинами, різноманітним рослинним та тваринним світом, умовами для розвитку промисловості та сільського господарства. Економічна могутність України, так само, як політична і культурна, залежить від її цілісності й неподільності.

Наша сучасна держава займає площу 603,7 тис. км² і є найбільшою за розмірами території країною в Європі. Розташована Україна на заході материка Євразія, в центральній частині Європи.  З 1975 року за Гельсінськими угодами, державні межі в Європі визнані непорушними, і тому числі й України.

Повідомлення краєзнавців

1-й краєзнавець: Україна – це краплина сонця на карті світу. Вона осяяна багатовіковими традиціями, піснями, історією. Наша земля наділена неоціненними скарбами та багатствами родючих земель та повноводних рік. Україна – наш спільний дім. Тож маємо дбати усі, щоб були в ній добробут і лад, мир і злагода, вічна краса. Усі ми повинні усвідомити: своє, рідне – не тільки хата й подвір’я, а й вулиця, село чи місто, де ти живеш, ліс і річка, степ і море , і вся розмаїта наша країна. Гірким і тернистим був шлях України у боротьбі за волю та незалежність. Україна знана і визнана. Українці виразно відрізняються від слов’янських і неслов’янських народів. Передусім – мовою. Українська мова – одна з найпрекрасніших й найбагатших мов поміж мовами інших слов’янських, та й не тільки слов’янських народів. Її називають солов’їною.

2-й краєзнавець: Найбільша цінність нашої країни – це її люди, зі своїми звичаями, трудовими здобутками, піснями, легендами, казками.

Ось я вам розповім одну казку.  

Давним-давно жила колись одна жінка. І було у неї троє синів. Росли сини чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя. Виросли сини і вирішили піти світ подивитись. Перший син і говорить: «Мамо, піду я межи люди, подивлюсь на світ Божий».  «Ну що ж,сину, йди. Та пам’ятай рідну домівку, а на згадку візьми із собою золоту корону з трьома промінцями, хай в далекім краю зігріває тебе вона».

Минув час. Завдяки своєму розуму став старший син великим князем, бо трьох-променева корона, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала шлях до кращого життя. Дали першому синові ім’я – Тризуб, а знак, що дала йому мати, назвали Гербом.      Попросився у матері і другий син світу подивитися. Дала йому мати в дорогу жовто-блакитний одяг. Своїми звитяжними справами прославив син свою матір. Одержав середній син ймення – Прапор. А там, де був наймолодший – завжди лунала пісня. Адже мати подарувала своєму наймолодшому сину соловейків голос. За величний спів народ прозвав його Гімном. І з того часу ідуть поруч три брати – Тризуб, Прапор, Гімн.

1-й краєзнавець: В кожного є край, де ми найкраще себе почуваємо. Це рідна стежина, рідна хата, доріжка простелена квітами...Село Жолудськ – наша мала батьківшина.

День села – Покрова, 14 жовтня.

2-й краєзнавець

 Історія села Жолудськ.

Повідомлення істориків

1-й історик:  Як свідчить історія із тисяч народів і народностей світу лише 200 виросли в нації – створили свої держави й домоглися визнання світової спільноти. Серед них і Україна. За час своєї незалежності Україна подолала шлях від формальної республіки в складі СРСР до відомої в світі держави. Більше 120 країн визнали її, а 90 країн встановили дипломатичні відносини.

Україна має свою Конституцію – Основний Закон, тобто правила, за якими живуть українці. Ця Конституція дуже молода. Їй всього 19 років. До неї були ще Конституції. Сама перша була прийнята ще на початку 19 століття.

 24 серпня 1991 року прийнято Акт проголошення незалежності України. Отже, наша держава незалежна, демократична, соціальна і правова. Цього року ми відзначали 24 річницю незалежності держави. Наша держава зовсім ще молода. І її майбутнє у наших руках.

2-й історик: Українці мають усі підстави пишатись, що їхня Батьківщина не раз переживала  дні слави, мужньо переносила найважчі випробування. Не одне покоління кращих синів та дочок беззавітно клали своє життя до ніг рідної неньки – України.

1-й історик:  Стаття 65 Конституції нашої держави говорить, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.

Наша армія існує для захисту кордонів рідної землі, а не для нападу на інші країни. Щоб захистити Батьківщину в майбутньому, треба змалку полюбляти спорт, бути сильним, спритним, мужнім

2-й  історик:  Нам є з кого брати приклад і в наш час – це герої «Небесної сотні», яких значно більше полягло під час акції протесту на Євромайдані у грудні 2013 та лютому 2014 роках. Саме ці герої допомогли повалити корумпований уряд Януковича та його прибічників, а ті, хто залишився живим, зараз в складі Національної гвардії та українського війська безстрашно воюють за цілісність кордонів нашої держави.

Учасники АТО села Жолудськ, які захищають Україну від зовнішнього агресора на Донбасі:

Петро Володимирович Сопронюк

Василь Петрович Мамчич

Сергій Васильович Копищик

Микола Миколайович Яйченя

Костянтин Сергійович Криштопа

Читець 1: А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров´ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник, молодий, вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній сивий-сивий…

І рани їхні вже не їм болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

Людмила Максимлюк

1-й учитель: Сьогодні ми в скорботі й з великою вдячністю згадуємо Героїв Небесної сотні, котрі відтепер постійно споглядатимуть за нами та нашими вчинками. Майдан став символом боротьби, символом утвердження  прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі.  І за цю боротьбу,  за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі.  І більшість  з них – молоді, сильні. Ті, хто лише починав жити….

2-й учитель: Убиті в столиці герої мають стати прикладом для кожного свідомого українця, що маємо робити все від нас залежне, щоби ті смерті не були марними.  Країна після трагедії стала іншою і потребує реальних змін в усіх сферах життя. Небесна сотня –новітні герої України. Вони полягли за нас із вами, юні, чорноброві хлоп’ята, яким судилося вже стати чорнобривцями, як сказав поет. Їхній приклад має зупинити й тих, хто нині розпалює вже нове, інше протистояння.

Демонстрація відеофрагменту «Небесна сотня»

Давайте хвилиною мовчання пом’янемо всіх тих, хто віддав своє життя за нашу єдину країну  (всі піднімаються…хвилина мовчання).

Читець 2: Слухайте, слухайте, слухайте, люди!

Дзвонить десь дзвін безупинно –

То задзвонила воля здобута,

То Україна скинула пута,

                  То на свободі родина!

Читець 1: Моя Україно, без краю

Квітуча і славна земля!

З тобою радію, співаю,

Омріяний сонячний краю.

Ти моя радість і сила моя.

1-й учитель: Споконвічна боротьба за волю України не могла не дати паростки волі, паростки свободи. Україна здобула самостійність і позбулася протекторату ненажерливих сусідів. Росія споконвіку була «старшим братом»  щодо України.  І хоче, щоб під його «чоботом» ми були завжди. Тому й розпалює національну ворожнечу, щоб зробити нашу державу розрізненою та беззахисною.

2-й учитель: У кожного з нас є рідні та друзі з різних куточків України. Пропоную вам підійти до карти та наліпками-сердечками з кольорового паперу позначити міста,  де проживають ваші рідні та друзі.

Учні підходять до столу, беруть наліпки з кольорового паперу прикріплюють їх на карті України, позначаючи місця, де проживають їх родичі, друзі, знайомі. За бажанням учні розповідають свої історії.

1-й учитель: Погляньте на карту нашої Батьківщини.  І хоч усі ми різні, та разом зуміли створити ось який шедевр. Символічним є те, що на Майдані, виборюючи свою свободу й нове життя для України, стояли поруч пліч-о-пліч представники різних регіонів України Івано-Франківська і Харкова, Львова і Кіровограда, Чернівців і Полтави, Рівного, Одеси і Севастополя.

А коли після анексії Криму та подій на сході України сотні сімей, зіткнувшись із труднощами, змушені були покинути свої домівки у пошуках безпеки, їх охоче прийняли родини з Прикарпаття, Волині, Київщини, Черкащини та інших територій України.   

Це ще раз доводить, що Україна – єдина держава, і кримські татари разом з українцями і всіма іншими національностями, які проживають на території України – єдиний народ.

             Помолімося ж усі разом за нашу неньку Україну!

2-й учитель: Отче,

Зглянься з високості!

Отче,

Порятуй наш край!

Під ногами смолище плюскоте,

Пахне пеклом

Шлях,

Що слався в рай.

Ні спасіння, ні жаркого трунку

Нам не треба,

Господи, прости.

Ниспошли нам право порятунку,

Дай самим

Здобутися мети.

Вибач, Боже,

Може, ми без тями,

Діти тьми,

Рушаєм знов до тьми.

Ситі небесами і кремлями,

Певні:

Наш рятунок – тільки ми!

Закипають смертію долини,

Власть імущі

Гірші від смертей.

Дай нам право іменем Людини

Жити гідно імені людей!

1-й учитель: Перед вами лежать вирізані з паперу голуби. Пропоную вам написати слова підтримки вашим одноліткам, сім’ї яких змушені були покинути свої домівки у пошуках безпеки.

            Учні записують свої побажання, слова підтримки на голубах з паперу та прикріплюють їх на дошці

2-й учитель: Україна потребує нашої виваженості, єдності, мудрості. Ми пишаємося нашою молоддю. Вона активна, здатна відстоювати своє майбутнє. Ми повинні поважати себе, свою державу, тоді інші країни поважатимуть нас. А рідній державі ми побажаємо:

·        Процвітання

·        Миру

·        Злагоди

·        Талановитих і працьовитих українців

·        Щасливого майбуття

1-й учитель: Ми сьогодні доклали свою часточку до збереження миру і єдності в нашій Батьківщині. Усі ми сподіваємося, що найзаповітніше бажання українців сьогодні - жити під мирним небом України і не допустити війни здійсниться обов'язково.

Демонстрація відеофрагменту «Україна прекрасна».

Наша країна - наша єдина Україна !

День Гідності та Свободи — свято в Україні, що відзначається щороку

 21 листопада на честь початку цього дня двох революцій: Помаранчевої революції (2004 року) та Революції Гідності (2013 року).

Сценарій проведення шкільної лінійки до Дня Гідності та Свободи

                                                                            

Мета: вшанувати патріотизм і мужність громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору,  прищеплювати любов до Батьківщини, зберегти та донести до учнів об’єктивну інформацію про доленосні події в Україні початку ХХІ століття,  розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Оформлення: виставка плакатів «Наш дух не зламати, свободу не вбити!», виставка учнівських творчих робіт «Наш пошук і творчість тобі, Україно!», двоє учнів тримають прапор України, привезений з АТО волонтерами, з підписами та побажаннями учням від воїнів.

Ведучий 1: "Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи. 

Учень 1                           "Боротьба не за щастя  вже навіть іде —за життя!

                                           Бо його забирають.

                                           Нас Надія веде, нас ідея веде

                                           За свободу для рідного краю.

Учень 2                         Українцю, поглянь, там побили жінок!

                                        Глянь, вже люди ховаються в храмі!

                                        Де таке ще траплялось, коли це було

Аж в такому нестерпному стані?..

Учень 3                          Так чинили лиш варвари, злісні хани,

Лиш від них люди в церкві ховались.

А сьогодні це власні привладні пани

Вже над нами так само знущались!"

Ведучий 2: Указом Президента України від 13 листопада 2014 року, з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного  та майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору, установити в Україні День Гідності та Свободи, який відзначати щорічно 21 листопада.

Ведучий 1: Акції на підтримку євроінтеграції в Києві розпочалися 21 листопада 2013 року після того, як стало відомо, що уряд України вирішив зупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Документ планувалося підписати на саміті Східного партнерства у Вільнюсі 28-29 листопада. Люди, обурені рішенням уряду України, вийшли на майдан Незалежності в Києві. Акцію назвали "Євромайданом".

Ведучий 2:  Сьогодні ми відзначаємо одинадцяту річницю Помаранчевої революції та другу річницю Євромайдану. Події Помаранчевої революції осені-зими 2004 року стали життєстверджуючим вогнем української нації. Серця українців з різних куточків багатосльозної країни почали вистукувати в унісон: "Разом нас багато, нас не подолати". Майдан кликав: "Усі, хто вірить в Україну, вперед!".
Тепер ми живі, як діти своєї Батьківщини, і житимемо, допоки будемо вірити і творити правду.

Учень 4: Україно, моя ти єдина!

                Київ – місто, це гідності дім

                Тут зібралась твоя вся родина

                І мільйонів сердець чути тут гучний дзвін

                Ми – сини твої, доньки й онуки

                Нас одна лиш поєднує ціль-

                Жити в вільній, прекрасній країні,

                Європейські закони хай панують у ній

                Бо давно ми всі є європейці

                І Європа в душі є у кожного з нас

                Ми не хочем терпіти наруги

                Хай найшвидше настане довгожданий цей час!
Ведучий 1: Шановна шкільна громадо! Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття. Ми з вами вшановуємо пам'ять героїв різних історичних подій: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії і водночас пам’ятної події для нашої країни. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

Учень 1

Моя хата не скраю
Тому і вмираю  я за Україну,
ЇЇ честь та славу.
Пробач мені, мамо, що тебе покидаю,
Бо мушу йти на війну
Проти осатанілої зграї.

 Хто зна, чи вдасться мені тебе ще побачить
Та я сподіваюсь,
Що одного ранку прокинешся
Та й мене пробачиш.

Учень 2                         
Пробачиш та й заплачеш,
Сліз не жаліючи, обмиєш ти ними усю Україну,
Україну нову, сильну,
В якій брат за брата 
Йшов під кулі навпростець,
Не боячись ката.
Ти подивишся навколо- 
Все не так, як було.
Хоч мене й немає поруч
Знай, що я, сумую…

Ведучий 2: Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну Україну.

Учень 3                         
Та ми усі від Бога люди.
Живем надіючись, не боючись.
Чи ми запам’ятаєм, чи забудем,
Як наш народ топтали, сміючись?

Учень 4                         

Мамо, я живий, лиш закриті очі....
І серце не б`ється, не вирує кров...
Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі
Я буду поруч - в грудях, де живе любов!

Учень 1                        
Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи...
А мене за це ворог безжалісно вбив.

Учень 2                         
Не жалій, моя нене, що я не вернуся,
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!
 

Учень 3

 У нашій пам'яті Ви назавжди лишились,
Історія одна, і Ви - її частина.
Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,
І молимось: за Вами - ненька Україна! 
Вже не повернеться додому той хлопчина,
Що його вчора тільки мати відпустила,
Поцілувала, тихо мовивши: "Іди, дитино,
За щастя України, бо вона - єдина".

Учень 2
Казала мати берегти себе. Але даремно,
Бо хлопець був готовий йти безстрашно,
Аби лише країна, котру так кохав страшенно,
Не стала на коліна, а боролася відважно.
Учень 4                         
Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,
Відкривши очі, він відчує повну волю.
Але та куля, в день зимовий, на світанку,
Перехопила подих та змінила долю.
Хлопчина вірив, що колись, одного дня,
Розкаже син йому, як любить Батьківщину.
Хіба він знав, що борючись за це щодня, 
Все доведеться відпустити в мить єдину.

Учень 1
Так. Той хлопчина, він не знав тоді,
Що нелюд пострілом прицільним забере життя.
І браття хлопця, українці, у біді,
Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.
Учень 2                         
Але ж душа, душа Героя вічно лине!
До тебе наші сльози, молитви, зізнання!
Повір, хлопчино, наша пам'ять не загине,
Як і омріяні тобою  воля та кохання.

Учень 3
Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.
Але в думках  ти поруч, і не згасне свічка,
І линуть буде "Слава Україні!"  над ланами.
Учень 4

 Пробач мені, мамо, що одягнув тебе у чорную хустину.

 Ти віддала мене взамін за нашу рідну, вільну, чесну Україну.

Ведучий 1: І до цих пір на території нашої держави немає спокою, після Майдану  розпочалися військові дії на Сході України, в ході яких було втрачено вже кілька тисяч життів солдат та мирних жителів.

Ведучий 2: Героям Майдану і воїнам-захисникам України, які загинули за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

(Хвилина мовчання)

Ведучий 1 Лінійку до Дня Гідності і Свободи України оголошую закритою.

Ведучий 2 А ми вам бажаємо всім світлих днів і нехай вам щастить. Дякуємо за увагу!

Виховна година.

Довіра і співпраця

Мета: сприяти активному засвоєнню учнями понять «довіра», «співпраця», «друг», «дружба»; виробити в учнів почуття відповідальності у ставленні одне до одного; створити атмосферу довіри між учнями; розвивати в учнів такі важливі моральні якості, як доброзичливість, співчуття, взаємодопомога, вірність; виховувати відповідальність і повагу до прав інших у класі, почуття дружби і товариськості; допомогти учням зрозуміти, що, поважаючи права інших людей, вони спонукають їх довіряти собі й у відповідь поважати їхні права.

Обладнання: фломастери; чисті аркуші паперу.

                                                               Хід заняття

Слово вчителя.

Чи можете ви уявити своє життя ізольованим від інших людей?

Справді, важко назвати щось більш важливе для людини, ніж її взаємини з іншою людиною.

Зі вступом  до школи кожний із вас став частиною класу, у вас з’явилися нові стосунки з учителем, товаришами по классу, школі, нові обов”язки. У процесі навчання між вами склалися певні відносини.

І зараз ми побачимо, наскільки ви довіряєте одне одному.

Гра «Довірся мені».

Учитель пропонує учням розбитися на пари і зав'язує очі одному учневі в кожній парі. Інший учень у парі стає «поводирем» і водить свого партнера з пов'язкою по кімнаті.

  «Поводирі» повинні придумати для свого партнера різні вправи, наприклад, за допомогою методу «мозкового штурму»: розрізнити предмети на дотик, запах, смак; переступити калюжу; пройтися по колоді.

Пари міняються ролями.

Учитель ставить запитання:

-Що ви відчули, коли були «незрячим» або «поводирем»?

-Як ви порозумілися?

-Якій ролі ви надаєте перевагу? Чому?

-Чи усвідомлювали ви свою відповідальність, коли були «поводирем»?

-Чи довіряли ви своєму «поводиреві»?

-Чи змогли б ви всі так легко орієнтуватися, якби поруч не було товариша, якому довіряєш, словам якого повністю віриш?

Слово вчителя

Сьогодні ми будемо говорити про довіру між людьми взагалі, й між учнями в класі зокрема. А епіграфом нашої години спілкування будуть слова Сенеки: «Дружба закінчується там, де починається недовіра».

   Бесіда

Як ви розумієте цей вислів?

То що є основою дружби?

Чи можуть усі у класі бути друзями?

Які вчинки зміцнюють дружбу, а які – руйнують?

Робота з прислів’ями

Дерево міцне корінням,  людина – друзями.

Не той друг, що лащиться, а той, хто печалиться.

З добрим дружись, а лихих стережись.

( Учні наводять свої прислів’я і приказки про дружбу.)

Слово вчителя

Товаришувати можна з багатьма дітьми, а дружити – лише з одним чи кількома. Адже друзів пов'язує велика довіра, повага один до одного, принциповість у взаєминах, симпатія, взаємодопомога.

Гра «Я почну, а ти - закінчуй».

 Друг – це той, хто…

Мого кращого друга я ціную за…

Справжній друг ніколи не…

Я можу бути гарним другом, тому що…

Дружити – це значить…

Слово вчителя

Я чула, що дехто з вас довірив би своєму другові навіть заповітну таємницю. А що б ви сказали про цю дівчинку?

                            А у мене новина:

                            В мене тайна є одна!

                            А яка у мене тайна,

                            Я нікому не скажу.

                            От лиш Галочці, звичайно,

                            Я із Галею дружу,

                            Я скажу лиш на одинці.

                            Не скажу про це Маринці,

                             Бо Маринка наша все,

                             Мов сорока, рознесе.

                             Тільки я скажу потому:

                             «Не кажи, гляди, нікому.

                             А розкажеш хоч комусь,

                             Я з тобою роздружусь».

                            Раптом ранком біля ганку

                            Зустрічаю я Тетянку.

                            Щось не терпиться мені:

                            Чи сказати їй, чи ні?

                            Бачу Катю – теж подружка,

                            Чи шепнути їй на вушко?

                            Чи сказати хоч слівце,

                             Щоб ніхто не знав про це?

                             Тільки що це? Вір не вір,

                             Знає тайну цілий двір.

                             Як це сталось? Ціле диво!

                             От яка я нещаслива!

                                                                  М. Пригара

Дружба не може бути міцною, якщо в ній немає місця довірі, чесності, принциповості. Друг завжди допоможе в біді, захистить, підтримає, але він повинен і першим прямо сказати про твої вади чи хиби, запропонувати їх виправити.

Важливо також навчитися справедливо оцінювати справи класу, чесно говорити собі і товаришу про недоробки.

А як розрізнити чесність і ябедництво? Зараз я розкажу вам про випадок, що трапився в одному класі однієї школи.

Коли вчителька принесла контрольні, Олена з Тамарою ще були подругами. І коли почали виставляти оцінки в журнал і кожний називав свою оцінку, усе йшло добре. Але ось назвали прізвище Олени. «Десять», - сказала вона. Тамара так і підскочила: у зошиті подруги була вісімка. «Вона говорить неправду!» – закричала Тамара. – у неї не «десять», а «вісім».

Олена образилась на Тамару. «Я розумію, я вчинила погано. Але хіба повинні подруги робити так, як Тамара ? Чи може, по чесному так і треба? »

Запитання до учнів

Як ви гадаєте, хто з дівчат правий?

Слово вчителя

Легко, радісно жити пліч-о-пліч з тими, хто не акцентує уваги на невдачах інших, не хизується власним авторитетом, службовим становищем батьків, престижними речами.

Послухайте вірш і скажіть, чи можна вважати дівчат подругами.

 Семикласниця Людмила

Вранці мамі заявила:

-Все, до школи я не йду!

Я не стерплю цю біду.

Щастя скінчено моє:

Адже в Рити джинси є!

І тепер зі мною Рита

Відмовляється дружити…

Здивувалась мама дуже:

-Ви ж були найкращі друзі?!

-Так. Але сказала Рита,

Поки буду я ходити

Не у джинсах, а в спідниці,-

Їй не хочеться й дивиться,

Бо вона вважає:  жінці

Для краси потрібні джинси…

Мамо!Дружбу виручай:

Джинси і мені придбай!

Мама спершу подивилась

На похнюплену Людмилу,

А потім мовила: «Діла-а-а…

Ви – спра-а-вжні подруги…»

Й пішла… А ви що скажете мені:

-Це справжні подруги чи ні?

Запитання до учнів

Що є основою їхньої дружби?

А як би мало бути між подругами?

Яким треба бути, щоб із тобою хотілося дружити, довіряти тобі?

Слово вчителя

А часто буває так, що дуже хочеться мати справжніх друзів, яким можна довіритися, порадитися з ними, але…

Виступ учениці

Можливо, я чогось не розумію – інакше чому мені так не щастить на подруг? Спочатку я дружила з Валею Ростопчиною. Вона, нічого не скажу, хороша дівчина, усе тобі щиро розповість, але трошки лінькувата! Їй би на дивані цілий день лежати і дивитися телевізор. Валя на мене своїми лінощами погано впливала. Ми з нею не сварилися просто роздружилися.

Я почала ходити з Марійкою. Якось їй дещо розповіла про Вальку. Ніякого чесного слова, щоб вона про це мовчала, що це таємниця, яз неї не брала. Адже й так зрозуміло подруга подрузі каже, а далі – могила. Хіба ні? Ну, а язиката Марійка роздзвонила по всій школі.

Звісно, після цього випадку я з Марійкою не розмовляю. Вона до мене підлизується, але я вирішила – з мене досить!

З Ларисою у мене теж дружба не виходить: вона все щось торочить, а я слухаю… Коли ж я хочу щось розповісти, Ларисі ніколи слухати.

Мені дуже хочеться мати справжню подругу, з якою можна порадитись і все їй розповісти. Вкотре я подумки перебираю наших дівчат, і що ж виходить: Оксана Гесь – донощиця і ненажера, у Лариски Швець тільки любов на умі, Симка зараз нерозлий вода з Валькою Розтопчиною… Я зовсім розгубилась, не знаю, як бути далі?

 Запитання до учнів

-Що б ви порадили дівчинці? (Учитель просить учнів уявити, що в класі росте дерево порад, і малює дерево на дошці. Учням роздаються маленькі аркушики і пропонується написати на них пораду дівчинці. Потім треба вийти до дошки й наклеїти свій папірець на дерево, намальоване вчителем. Учитель зачитує поради й обговорює їх з учнями.)

Заключне слово вчителя

Зараз усі ви – школярі. Основна ваша праця – навчання. Воно вимагає вміння жити в колективі, довіряючи одне одному, організованості, дисципліні, відповідальності за свої слова та вчинки. Саме в школі ви вчитеся підпорядковувати свої інтереси інтересам класу, шанувати старших, довіряти й поважати товаришів.

Якби люди були неуважні одне до одного, не раділи успіхам своїх товаришів, не співчували їму невдачах, життя стало б нестерпно важким і сумним.

Вам ще довго доведеться крокувати з класу в клас пліч-о-пліч. Перед вами буде виникати безліч проблем, але я хочу сподіватися, що ви пронесете у своїх серцях довіру до людей, добро, уміння дорожити дружбою.